Новели Положення про помічника судді

14:18, 30 мая 2018
Майже 90% поданих спільнотою помічників суддів пропозицій імплементовано у текст нової редакції Положення.
Новели Положення про помічника судді

Ольга Примак-Березовська,

голова Асоціації помічників суддів України

Сьогодні судова гілка влади перебуває у стані трансформації та реформування, саме тому важливо бути на хвилі розвитку законотворчих подій в державі та брати безпосередню участь у формуванні свого професійного майбутнього, зміцнюючи позиції як всередині системи, так і зовні.  Асоціація помічників суддів України є стражем захисту прав та інтересів помічників та завжди тримає руку на пульсі у питаннях, що стосуються професії.

Надаючи аналіз ухваленого Положення про помічника, затвердженого рішенням РСУ від 18.05.18 (далі — Положення), хотілося б розпочати з позитивних моментів, що так жваво сьогодні обговорюються у нашій спільноті. Слід визнати, що, порівняно з попередньою редакцією, нове Положення набагато більш збалансоване, враховує інтереси власне помічників суддів. Тому маємо надію, що правовий стан професії в судовій системі майбутнього буде лише покращуватися.

Головним є, звісно, те, що вперше за усю історію існування професії помічника судді Положення розроблене з врахуванням пропозицій та зауважень самих помічників суддів з усієї України. Це стало можливим за допомогою ефективної комунікації між представниками професії та РСУ. Ми розпочали діалог, де Асоціація виступила адвокасі-провайдером цих взаємовідносин, а представники РСУ були прикладом того, як у цивілізованому світі працюють демократичні засади впливу громадськості на орган, що формує їх професійне майбутнє.

Звісно, не все ідеально, але майже 90% поданих спільнотою помічників пропозицій імплементовані у текст нової редакції Положення. На мою думку, це є перемогою усіх сторін даних трудових відносин, оскільки від цього залежить ефективність роботи судової системи в цілому.

Положення містить 25 пунктів, ключовими з яких є позиції щодо: права судді мати додаткового помічника (п. 11); порядку нарахування премій, застосування заохочень та дисциплінарних стягнень (п. 15, 16, 17); права на додаткову відпустку за особливий характер праці (п. 18); порядку заміщення секретаря судового засідання помічником судді (п. 20) тощо.

Усі ці позиції є безперечно позитивною новелою в питаннях прав та обов’язків помічників, проте містять багато питань, які потребують більш детального тлумачення.

Так, аналізуючи впровадження інституту «додаткового помічника», слід виділити основні питання, пов’язані з цим. По-перше, чи є рівним статус основного та додаткового помічника? Якщо так, як саме розподілятимуться посадові обов’язки та навантаження, в залежності від «паритетного» та/або «первинного» — «другорядного» статусу? В залежності в цього, як буде здійснюватись порядок оплати праці? Крім того, у разі визначення «найбільш поточного навантаження» на того чи іншого суддю, слід передбачити взаємозв’язок між оцінкою цього навантаження та показниками статистичних даних, що ведуться в судах. На нашу думку, це буде об’єктивним критерієм і убезпечить від зловживань.

Розглядаючи п. 12 Положення, поряд з пунктом 11, хотілося б звернути увагу на необхідність передбачити в тексті застереження щодо звільнення у разі неможливості заміщення посади додаткового помічника. Тобто надати певні гарантії помічникам суддів, що опинилися в ситуації можливого звільнення (переведення судді, припинення повноважень судді тощо), не залишитись на вулиці.  

Також у розрізі п. 12, а саме в його останньому абзаці, кидається в очі теза про «…дотримання гарантій у разі звільнення помічника, передбачених законодавством». На жаль, на сьогодні жодних соціальних і трудових  гарантій в українському законодавстві не існує. Саме тому більшість помічників суддів, які стурбовані своїм професійним майбутнім, вкрай скептично ставляться до виведення їх у патронатну службу. Ми сьогодні не знаємо, як буде розраховуватися стаж у разі неповернення на державну службу, чому при звільненні помічнику не забезпечується державна гарантія щодо виплати середньомісячного заробітку, і наприкінці найболючіше — як саме оскаржити своє незаконне звільнення? Адже на сьогодні фактично таке оскарження не можливе в законодавчому та процедурному сенсі. Усе це порушує принцип «юридичної визначеності», задекларований в численних рішеннях ЄСПЛ, а тому ми маємо удосконалювати ці правові позиції.

Питання соціального захисту при звільненні сьогодні щодо помічників є дискримінаційним порівняно з державними службовцями, що є неприпустимим. Ми впевненні, що держава має бути зацікавленою у збереженні кадрового потенціалу в судах за рахунок кваліфікованих представників професії. Щодо преференцій навіть в питаннях доступу до професії судді, що передбачені ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», хотілося б також бачити застосування аналогічних преференцій і у разі вступу на держслужбу, за умови якщо працівник раніше мав такий статус. Тобто фактичного повернення, а не вступу на держслужбу. Це зміцнило б авторитет професії та безперечно позитивно вплинуло б на доступ до публічної служби усіх представників держапарату.

Щодо п.п. 15, 16 та 17 в частині нарахування премій, застосування заохочень та дисциплінарних стягнень. Ця тема викликає найбільше баталій серед нашого вузького професійного середовища, адже юридична природа патронатної служби покликана забезпечувати організацію роботи певного окремого «патрона», тобто судді. Тому, виходячи з характеру посадових обов’язків, помічники суддів у більшості випадків незадоволені тим, коли преміювання здійснюється керівником апарату відповідного суду. Ми переконані, що преміювання є видом певного заохочення й оцінки якості роботи помічника, тому таку оцінку може здійснювати виключно суддя. Незважаючи на те, що п. 15 містить позицію щодо «…обов’язковості подання безпосереднього керівника» в частині повноважень керівника апарату нараховувати надбавки, премії та матеріальну допомогу, хотілося б щоб усі суди України перейняли досвід Верховного Суду, в якому без погодження із суддею жодна матеріальна дотація не застосовується і не обмежується відповідно. Те саме стосується й порядку заохочень та дисциплінарних стягнень.

Врай приємним пунктом положення для помічників є п. 18, який стосується надання відпусток. Нарешті саме в Положенні окремо надано право помічникам мати додаткову відпустку за особливий характер праці в розмірі до 4 календарних днів. На нашу думку, це є справедливо, адже багато помічників, колишніх держслужбовців, з переведенням на патронатну службу були обмежені строком  щорічної основної відпустки, лише у 24 дні, при тому що мали по 35 днів і більше.

Таке обмеження законодавця, на моє глибоке переконання, є грубим порушенням Конституції України, а саме ст. 22 щодо недопущення при прийнятті нових законів  звуження існуючих прав і свобод громадянина, але наразі мова не про це. Йдеться про те, яким чином визначати «особливий характер праці» за роботу на персональному комп’ютері? І як саме обліковувати тривалість такого виду відпустки? Ці питання потребують безумовного чіткого та зрозумілого роз’яснення у найкоротші строки з подальшим направленням на адреси усіх судів України. Зараз власне триває відпускний період і ці 4 дні для працівників є важливими.

Крім того, ми вважаємо, що тривалість відпустки так само має збільшуватись в залежності від вислуги років у державному органі, аналогічно виплаті надбавок. Це убезпечило б від плинності кадрів та слугувало б певним мотиваційним важелем для працівників.

Нарешті, порядок заміщення помічником судді секретаря судового засідання. Дану позицію в Положення вбудовано на підставі набуття чинності новими процесуальними кодексами від 15.12.2018, помічникові судді надано статус «іншого учасника судового процесу» та делеговано повноваження секретаря судового засідання. Ми неодноразово виступали з критикою законодавця стосовно цих норм кодексів, однак поки перемовини ще тривають.

Спільнота помічників виступає опонентом такої законодавчої позиції, оскільки вбачає у цьому безліч ризиків, пов’язаних з тим, що ми не є державними службовцями, тобто не забезпечені повноваженнями виконання функцій держави, не складаємо присяги і наголошуємо, що патронатна служба має зовсім іншу юридичну природу. Саме тому ми наполягали, щоб в Положенні було застереження про те, що дане заміщення можливе лише у разі відсутності можливості заміни іншим секретарем судового засідання відповідного суду. Таке застереження надає можливість помічнику убезпечити себе від зловживань з боку керівництва та уникнути відповідальності у разі виникнення законодавчих колізій, пов’язаних з квазі-статусом. Тобто у разі дійсної необхідності заміни секретаря судового засідання помічник зможе послатися на п. 20 Положення та заміщати секретаря судового засідання у вкрай поодиноких випадках, а саме у разі реальної неможливості заміни іншим секретарем.

Більше того, у випадку все ж таки здійснення повноважень секретаря судового засідання, помічникові має бути компенсовано матеріальну винагороду за суміщення посад.

Поряд з пунктом 20 виникають питання до п. 22 Положення, а саме у частині заборони здійснення дій процесуального характеру (ведення журналу судового засідання, надіслання судових повісток-повідомлень, телефонограм, складення довідок тощо).

П. 20 Положення також містить вказівку на те, що помічник судді здійснює перевірку і контроль своєчасності оформлення протоколів судових засідань, передачі до канцелярії суду та/або архіву секретарем судового засідання судових справ.

Тобто фактично тут йдеться про вид певного контролю секретаря судового засідання, який є державним службовцем і на якого розповсюджується дія Закону України «Про державну службу». Разом з тим ст. 9 цього Закону визначено, що під час виконання своїх обов’язків державний службовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби. В даному випадку виникає питання, як помічник судді може виконувати вимогу Положення щодо контролю секретаря, який може відмовитись виконувати таке доручення на підставі Закону?

Ще одним цікавим пунктом Положення є позиція, що міститься в абз. 3 п. 23, щодо обов’язку запобігти виникненню конфлікту інтересів. Дана теза є не окресленою у правовому полі, оскільки поняття «конфлікт інтересів» регламентований Законом України «Про запобігання корупції», який на працівників патронатної служби не розповсюджується.

Звісно, усіх цих питань можливо було б уникнути, у разі прийняття профільного ЗУ «Про патронатну службу», і ми сподіваємося, що законодавець зрозуміє нагальну необхідність найближчим часом розпочати підготовку даної законодавчої ініціативи.

А на разі з прийняттям нового Положення розпочалася нова історія нашого професійного майбутнього, і в свою чергу хочеться додати, що Асоціація помічників суддів України докладе усіх зусиль, щоб розширити права та гарантій представників професії, зміцнити її позиції на ринку праці та підвищити авторитет і статус як всередині судової системи, так й в суспільстві зокрема.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Как стать судьей: началась спецподготовка будущих судей
Сегодня день рождения празднуют
  • Валентина Луганская
    Валентина Луганская
    судья Апелляционного суда Луганской области
Новости онлайн