Чи слід очікувати нову концепцію складу катування

Олександр Бабіков,

перший заступник Директора Державного бюро розслідувань  

Як наголошують у своїх виступах міжнародні експерти, однією з основних ідей створення Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) з точки зору міжнародних організацій (тієї ж Ради Європи) було те, щоб сформувати команду незалежних, високопрофесійних та ефективних слідчих, які б зокрема розслідували злочини правоохоронців, насамперед – катування.

На підтвердження цього слідчими ДБР минулого та поточного років розпочато досудове розслідування у 2605 кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення, пов’язані із застосуванням працівниками правоохоронних органів катувань та іншого жорстокого поводження з людиною, з них 151 – за статтею 127 КК України («Катування»). До суду направлено 64 обвинувальні акти щодо 144 осіб, з них 8 актів щодо 20 осіб – за статтею 127 КК України, інші –  за статтями 365, 371, 374 КК України. У поточному році розпочато досудове розслідування у 30 кримінальних провадженнях за статтею 127 КК України.

Проте й дотепер нагальним питанням у діяльності слідчих підрозділів ДБР залишається необхідність внесення таких змін до основного складу катування та його кваліфікуючих ознак, які б дозволили ефективно застосовувати норми закону України про кримінальну відповідальність і забезпечувати захист прав та інтересів кожної жертви цього злочину відповідно до вимог національного й міжнародного права.

Зокрема, уявляється необхідним:

• по-перше, визначити катування не тільки через відповідні активні дії, але й через бездіяльність;
• по-друге, скоригувати мету дискримінації в основному складі катування, яка за суттю вже охоплює в собі расову, національну чи релігійну нетерпимість, про яку йдеться у кваліфікованому складі цього злочину;
• по-третє, серед кваліфікуючих ознак катування вказати на вчинення його спеціальним суб’єктом – «службовою особою з використанням свого службового становища», а також передбачити інші кваліфікуючі та навіть особливо кваліфікуючі ознаки.

На жаль, законодавець поки що не поспішає зі внесенням змін до ст. 127 КК України. Замість цього 17.09.2020 у першому читанні було ухвалено проєкт Закону України від 27.12.2019 № 2689 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права». Ні в якому разі не заперечуючи про актуальність цього законопроєкту, зазначимо тільки про те, як парламентарі розраховують змінити концепцію розуміння складу катування.

Так, у пропонованій новій редакції ст. 438 КК України, що буде мати досить незвичну комплексну форму «Воєнні злочини стосовно особи», передбачається віднести до таких діянь «катування або інше нелюдське поводження, у тому числі незаконне проведення будь-якого роду дослідів над людиною, застосування до неї незаконних методів лікування, незаконне вилучення у неї анатомічних матеріалів з метою їх трансплантації або крові з метою донорства» (п. 9 ч. 2 цієї статті). Тобто з цього випливає, що катування рівнозначно співвідноситься з нелюдським поводженням, при цьому останнє чомусь включає конкретні кримінальні правопорушення з Розділу ІІ Особливої частини КК України (зокрема, статті 141, 142, 143, 144).

Водночас у примітці до пропонованої редакції цієї статті під «катуванням» розуміються «діяння, передбачені статтею 127 цього Кодексу», а під «іншим нелюдським поводженням» – дещо інше, відмінне від катування та вже не пов’язане з проведенням дослідів над людиною, незаконними методами лікування, трансплантацією органів, а саме – «діяння, що заподіяли сильний фізичний біль або фізичне чи моральне страждання, за відсутності ознак катування». Отже, очевидна явна законодавча непослідовність і певна термінологічна диспропорція.

Більше того, катування у пропонованій редакції ст. 442¹  КК України одночасно буде вважатися й злочином проти людяності, проте у такому разі серед конкретних діянь, що утворюватимуть окреслені злочини, не буде вказівки на «інше нелюдське поводження», а власне катування розумітиметься дуже вузько – як «умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання особі», тобто так само як «інше нелюдське поводження» у примітці до пропонованої редакції ст. 438 КК України. Отже, очевидними є факти маніпулювання кримінально-правовими термінами та незрозумілого звуження ознак катування.

То чи сприятиме удосконаленню кримінальної відповідальності за катування пропонований законодавчий підхід до нової концепції його складу? Переконаний, що ні. Уявляється, що законодавцю треба обрати інші, більш нагальні, доступні та зрозумілі шляхи кримінально-правового реформування, захистивши насамперед потерпілого від катування, незалежно від того, чи буде це злочин проти здоров’я особи, «воєнний злочин» або «злочин проти людяності».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.