Когда суд выполняет роль стороны обвинения – ЕСПЧ постановляет нарушение требования беспристрастности суда – решение ЕСПЧ «Гайдашевский против Украины»

Ірина Кушнір,

менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду».

Коли суд виконує роль сторони обвинувачення – ЄСПЛ постановляє порушення вимоги безсторонності суду – рішення ЄСПЛ "Гайдашевський проти України", від 6.02.2025.

ЄСПЛ визнав порушення ст. 6, оскільки здійснюючи пошук доказів за власною ініціативою та засуджуючи заявника на їх підставі, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді.

Факти:

22 січня 2020 року поліція склала на заявника протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. У ньому зазначалося, що рівень сп'яніння заявника був встановлений місцевим центром психіатричної допомоги («Центр»). У медичному висновку, на якому ґрунтувався протокол про адміністративне правопорушення, зазначалося, що заявник перебував у стані наркотичного сп'яніння, що було встановлено за допомогою швидкого тесту на шість видів наркотиків. Висновок був складений на стандартному бланку, а розділ, присвячений результатам лабораторного дослідження, був перекреслений.

 Лютий 2020 - Хмельницький місцевий суд розглянув справу за відсутності сторін, заявник отримав штраф та рік без водійського посвідчення. Заявник не з'явився до суду, хоча був повідомлений про слухання, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Заявник оскаржив рішення з твердженням про те, що докази сп'яніння, долучені до справи, були недопустимими. Так, відповідні нормативні акти вимагають, щоб стан сп'яніння встановлювався шляхом лабораторного дослідження біологічного матеріалу. Однак лікар встановив стан сп'яніння на підставі поверхневого огляду, без проведення лабораторних досліджень. У відповідному акті медичного огляду, складеному лікарем, навіть не було вказано, які саме наркотичні речовини були виявлені. Заявник надав лист з центру, виданий на запит його адвоката, в якому зазначалося, що жодних лабораторних досліджень біологічних зразків, відібраних у заявника, не проводилося.

Травень 2020 - Апеляційний суд, розглядаючи справу без сторони обвинувачення, але в присутності заявника та адвоката, звернувся до Центру із запитом про надання певної інформації. У відповідь Центр надав копію протоколу медичного огляду, який вже був у справі. Суд на цьому не зупинився та вирішив запросити інформацію про «законність проведення лабораторного дослідження (чи відповідало воно нормативним актам) та які саме наркотичні речовини були виявлені».

Червень 2020 - Апеляційний суд отримує лист Центру про те, що експрес-тест, згаданий у протоколі, був «лабораторним дослідженням» і що заявник отримав позитивний результат на амфетамін та марихуану.

Липень 2020 – заявник заявляє відвід головуючому, оскільки незважаючи на те, що він надав інформацію, яка чітко вказує на те, що належного лабораторного дослідження не проводилося і що він був підданий лише поверхневому попередньому скринінгу, головуючий суддя зумів отримати «правильну» відповідь від центру. Відвід було відхилено іншим суддей того ж суду.

Серпень 2020 - Апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін. Він зазначив, зокрема, наступне: «Доводи захисту про те, що була порушена процедура визначення того, що [заявник] перебував під впливом наркотиків, оскільки це можна було встановити лише шляхом лабораторного дослідження, спростовуються листом [центру], наданим на запит [суду], з якого випливає, що [заявник] був обстежений 22 січня 2020 року, і тест на амфетамін та марихуану був позитивним».

Розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ вказав, що апеляційний суд, який мав юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, провів слухання, але не викликав ні прокурора, ні працівника міліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Як наслідок, ніхто не підтримав обвинувачення проти заявника в судовому засіданні. Незважаючи на це, і незважаючи на те, що заявник стверджував про свою невинуватість у судовому засіданні, Апеляційний суд залишив у силі рішення суду про винуватість заявника.

На відміну від ситуації у справі Фігурка проти України, не можна сказати, що в цій справі апеляційний суд не зробив більше, ніж дослідив докази, підготовлені слідчим органом. Апеляційний суд з власної ініціативи шукав ключові докази, які шкодять позиції обвинуваченого, і використав їх у своєму рішенні на противагу аргументам, наведеним захистом. Жодна інша сторона провадження не звернулася до суду з клопотанням про проведення таких запитів чи збирання доказів.

Таким чином, у цій справі, на відміну від справи Фігурка, заявник визначив, з посиланням на конкретні факти, обставини, що явно ставить під сумнів безсторонність національного суду, який розглядав його справу – окрім відсутності сторони обвинувачення.

З огляду на їх характер, обґрунтовані сумніви щодо об'єктивності та безсторонності Апеляційного суду, виявлені у цій справі, не можуть розглядатися як сумісні зі статтею 6 Конвенції, незважаючи на те, що справа заявника стосувалася незначного порушення правил дорожнього руху, а отже, провадження, в якому гарантії кримінальної відповідальності, передбачені статтею 6, не застосовуються з усією суворістю.  Відповідно, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.