Юридична освіта не повинна давати ті самі можливості, що і адвокатське свідоцтво, — Петро Бойко

Президентський проект закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та альтернативні законопроекти були зареєстровані в парламенті ще на початку вересня, проте дискусії навколо них не вщухають і досі. Науковці та практики шукають оптимальну модель врегулювання професійної діяльності адвокатів та обговорюють подальші кроки у реформуванні інституту адвокатури. Одне з таких обговорень відбулося в рамках круглого столу, що пройшов у Академії адвокатури України 17 жовтня.

Разом із профільним законом, на думку  ректора академії Тетяни Варфоломеєвої, необхідно розробити і нову редакцію етичних правил та підвищити відповідальність адвокатів за їх порушення.

Нагадаємо, на спільному засіданні Ради суддів, адвокатів та прокурорів було прийняте рішення про створення робочої групи для напрацювання спільних етичних правил юристів, що беруть участь у судових процесах, — Кодексу етики у сфері правосуддя.

«В адвокатуру прийшло багато людей, які до того були по інший бік барикад. Тому, можливо, не в усіх з них в серці є ті ідеали, які сповідують адвокати, що працюють вже багато років і віддані своїй професії», — припускає Т.Ворфоломеєва.

Разом з тим, вона висловила сподівання, що науковцям, депутатам і адвокатам все ж вдасться досягти консенсусу аби спільно працювати над створенням одного документу, а не навантажувати парламент безкінечним поданням  альтернативних законопроектів.

«Мені дуже неприємно, що один з них поданий народним депутатом Валерієм Писаренком — випускником Академії адвокатури України. Не потрібно подавати старі ідеї, неефективність та неактуальність яких доведена практикою, лише для того, аби витратити час і відволікти увагу від завдань, які необхідно виконати для закінчення поточних реформ», — заявила керівник вишу.

Головною метою нового закону є посилення самостійності та самоврядності інституту адвокатури. Так вважає колишній адвокат, а нині голова підкомітету Верховної Ради з питань діяльності адвокатури, народний депутат України Андрій Помазанов.

Хоч законопроект №9055, зареєстрований Президентом, є основним, і власне від запропонованих у ньому положень і будуть відштовхуватись народні обранці, все ж і в його тексті, на думку А.Помазанова, є суттєві недоліки.

«Мене непокоїть декілька питань: починаючи від такого, як врегульований порядок доступу до адвокатської професії, та закінчуючи адвокатським самоврядуванням», — зазначив нардеп.

Попри високу конкуренцію та подекуди небездоганну якість фахової підготовки адвокатських кадрів, обмеження доступу до професії шляхом встановлення вимоги щодо обов’язкового проходження стажування у адвоката протягом двох років, є недоцільним, вважає депутат. Натомість чинне регулювання цього питання є, на його погляд, достатньо обґрунтованим та виправданим: «Два роки після закінчення закладу вищої освіти достатньо для того, аби людина набула досвіду і зрозуміла, чи може вона бути юристом і, зокрема, адвокатом. На жаль, Адміністрація Президента вважає інакше».

Детальніше про те, яким критеріям має відповідати особа, що бажає отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, А.Помазанов розказав у коментарі «Судово-юридичній газеті».

Ще одне положення законопроекту, яке, на переконання депутата, звужує зміст прав та гарантій адвоката, стосується суміщення адвокатської практики з іншими видами трудової діяльності.

«Законодавство фактично забороняє адвокатові працювати за трудовим договором. В той же час, навіть коли дія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю призупинена, особу можуть притягнути до дисциплінарної відповідальності ті органи професійного самоврядування, від яких вона де-факто відмежувалась на певний час. Де тут логіка? Це неприпустима практика. Дивним видається і те, що на адвоката можуть накласти дисциплінарне стягнення за те, що він висловив свою юридичну позицію і мав совість оскаржити судове рішення чи дії правоохоронця. Цього не можна допустити», —заявив А.Помазанов.

Крім того, внесення змін до Конституції, згідно з якими представництво у судах здійснюватимуть виключно адвокати, нардеп називає не інакше як помилкою.

«Можливо, для адвокатів це плюс: конкуренція значно зменшиться, а разом з тим зросте і якість надання послуг. Проте, з іншого боку, обмежуються права випускників юридичних вишів — правнича освіта стає паралізованою і непотрібною», — вважає він.

Проте цю позицію не поділяє Голова Ради адвокатів Київської області Петро Бойко. На його переконання, наявність юридичної освіти не повинна автоматично давати особі ті ж самі можливості, що і свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

«Це неправильно і несправедливо, зокрема і стосовно тих громадян, які звертаються за захистом своїх прав та законних інтересів. Коли юрист надає неякісні послуги, людині немає з кого питати. А от коли адвокат надав неякісні послуги чи повів себе некоректно — є дисциплінарний орган, який може вплинути на свого непорядного колегу», — пояснив П.Бойко.

Крім того, норму законопроекту, що передбачає обов’язок адвоката мати робоче місце, П.Бойко вважає «сердньовічною дурнею» та «ознакою кріпацтва».

Загалом очільник столичної ради адвокатів вірить у те, що завдяки консолідації зусиль теоретиків і практиків можна створити належне законодавче підґрунтя для ефективної та незалежної адвокатської діяльності.

«Створивши спільну робочу групу ми маємо можливість підготувати дійсно хороший законопроект, який увібрав би у себе різні погляди, думки та ідеї. Найближчим часом такого шансу більш не буде: якщо ми приймемо закон, то вже надовго», — вважає він.

У свою чергу А.Помазанов заявив, що на очолюваний ним підкомітет парламенту готовий співпрацювати з усіма бажаючими долучитися до розробки положень майбутнього закону, на підставі якого у подальшому доведеться працювати адвокатській спільноті.

До участі у дискусії долучився також і співавтор законопроекту №9055-2, народний депутат Георгій Логвинський. Він, зокрема, підкреслив, що виступає проти притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності за зловживання процесуальними правами.

«Я вважаю, що адвокат зобов’язаний це робити! Наведу приклад: всі ми знаємо, що ухвала про обшук не оскаржується. З цього приводу можна звернутися до Європейського суду з прав людини, але спершу необхідно вичерпати усі національні засоби правового захисту. Відповідно, за таких умов адвокат навіть попри пряму заборону закону зобов’язаний подати апеляційну скаргу на цю ухвалу. Чи можна такі його дії вважати зловживанням процесуальними правами? Напевно, ні», — резюмував Г.Логвинський.

Таку думку поділяє і ще один колишній адвокат, а тепер парламентар — Сергій Власенко.

«Комусь просто кортить мати повністю контрольований судовий процес, а єдина фігура, яка постійно плутається під ногами і заважає ухваленню «потрібного» рішення, — це адвокат. Хіба можна зловживати правом? Якщо воно є, то його треба використовувати», — вважає він.