Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним і залежить від доказів: постанова КАС ВС

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій  (далі — управління ДСНС , відповідач), про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного зазначена апеляційна скарга була залишена без руху у зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору.

У встановлений судом строк заявник апеляційної скарги недолік усунув, тому суд зробив висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у відповідності до положень статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15   грудня 2017 року).

Позиція Верховного Суду

Вимогам процесуального закону ухвали апеляційного адміністративного суду не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору і звільнення від його сплати врегульовані положеннями Закону України «Про судовий збір» та КАС України.

Відповідно до статті 88 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні положення закріплені у статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення), згідно з якою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги.

Як вбачається з ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, суд послався на відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених Законом України «Про судовий збір». До того ж ухвала суду не містить правової оцінки тим обставинам (аргументам), які зазначені позивачем в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, а саме — у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, оскільки позивач є пенсіонером, який отримує мінімальну пенсію у розмірі 949 грн, з якої Пенсійним фондом утримується 20% на погашення переплати.

Таким чином, суд фактично не дослідив обставини, зазначені скаржником, і, формально пославшись на те, що наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, не вказав, які саме обставини і докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач.

Верховний суд наголошує, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Такий принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Повернення апеляційної скарги в такому випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, питання перевірки реальної спроможності заявників-фізичних осіб сплатити судовий збір у спорах з суб`єктами владних повноважень набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними; повинні надати їм належну оцінку та прийняти вмотивоване рішення, враховуючи, зокрема, суть спору, статус особи заявника, обставини, що призвели до ускладнення можливості сплати судового спору.

З рішенням по справі №821/1896/15-а можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала постанову щодо роботи в системі «Електронний суд».