Комітет ВР відмовився голосувати за законопроект про децентралізацію влади

Комітет ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування провалив голосування за текст законопроекту № 2598 від 13.12.2019 «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)».

Законопроект внесений Президентом України та визначений як невідкладний.

Президент вважає, що чинна модель організації влади на місцях, закріплена у Конституції України, зберігає рівень надмірної централізації влади, ознаки одержавлення місцевого самоврядування, порушує принципи його компетенційної автономії, повноти, організаційної самостійності, матеріальної та фінансової спроможності. Внаслідок цього місцеве самоврядування фактично підміняється централізованим механізмом державного управління через місцеві державні адміністрації. Такий стан дестабілізує ситуацію в регіонах, негативним чином позначається на їх соціально-економічному становищі.

Законопроект вже встигли розкритикувати в блогосфері, проти запропонованої редакції виступили Центр політико-правових реформ та Асоціація міст України, яких до роботи над документом не залучили.

Не були залучені до роботи над законопроектом і представники різних парламентських фракцій. Це в деякій мірі образило частину депутатів Верховної Ради, яким ще у жовтні 2019 року презентували законопроект про децентралізацію влади. Проте частини того що пропонується в новому президентському законопроекті там не було.

Внаслідок цього пропозиції Президента знайшли підтримку всього у 11 членів Комітету, тобто достатньо голосів для того, щоб рекомендувати Верховній Раді прийняти закон за основу у першому читанні, не знайшлося.

Представник Президента України в Конституційному Суді України Федір Веніславський пояснив, що законопроект є результатом роботи підгрупи з конституційної реформи Комісії з питань правової реформи. Він на 80-90 відсотків нагадує той, що розроблявся ще за часів попереднього Президента України Петра Порошенко та який отримав схвальний висновок КСУ.

(Наскільки відомо sud.ua, текст законопроекту не встигла розглянути та схвалити Комісія з питань правової реформи, з ним працювала виключно робоча група.)

За його словами, наразі процедура не потребує глибокого обговорення, а стосується виключно розгляду питання про те, щоб рекомендувати винести законопроект на розгляд Верховної Ради для того, аби направити його в Конституційний Суд України і отримати висновок КСУ про відповідність Конституції України.

Одразу зауважимо, що при обговоренні іншого законопроекту №1017 той же Федір Веніславський акцентував, що після висновку КСУ ніяких правок до законопроекту вже вносити не можна.

«Якщо будуть внесені правки, це означає, що ми зобов'язані будемо повторно звертатися до Конституційного Суду. Ми можемо лише внести законопроект у пленарний зал для попереднього схвалення », — сказав Федір Веніславський.

Крім того, він розтлумачив окремі положення законопроекту.

Так, сутність децентралізації полягає в тому що на зміну місцевим державним адміністраціям приходить інститут виконавчих комітетів обласних та районних Рад. Тобто повноваження державних адміністрацій переходить до місцевих Рад.

Сьогодні державні адміністрації користуються тим, що отримують додаткові повноваження від місцевих Рад у якості делегованих. Справа у тому, що місцеві Ради сьогодні не мають можливості виконувати окремі повноваження, оскільки, на відміну від адміністрацій, не мають для цього достатнього фінансування. Відсутність належного фінансування виключала можливість реалізації повноважень, внаслідок чого доводилося їх делегувати.

На практиці делегування повноважень перетворилося в обов’язок.

Сутність адміністративного контролю полягає в можливості зупинення актів місцевого самоврядування. Одночасно змінюється адміністративно-територіальний устрій.

Депутатський корпус вимагає відповіді на питання

Проте не всіх депутатів влаштували такі пояснення. Оскільки ще немає ані висновків ГНЕУ , ані інших експертів, парламентарі намагалися для себе отримати відповіді на наступні питання :

• У чому сенс децентралізувати повноваження окружних Рад та чим вони будуть опікуватися?
• Навіщо надавати громаді статус юридичної особи?
• Навіщо надавати правовий статус адміністративно-територіальній одиниці?
• Чи варто вилучати з Конституції назви областей?
• Чи потрібно надавати Севастополю окремий статус або, можливо, краще цей статус взагалі видалити з Конституції?
• Навіщо Президенту право зупиняти акти органів місцевого самоврядування?
• У чому полягає логіка надання повноважень головам окружної та обласної Ради строком всього лише на один рік?
• Як будуть обиратися префекти: через конкурс або будуть призначатися на кшталт голів державних адміністрацій?
• Чому законопроект розглядається без наявності альтернативного?

На які ризики звертають увагу депутати

На думку депутатів, законопроект містить певні ризики (у кращому випадку), які можуть загрожувати національній безпеки та територіальній цілісності.

Законодавці здивовані проектом змін до 92 статті Конституції, а саме — можливості надання законом правового статусу адміністративно-територіальній одиниці. Це означає, що запобіжник у 300 голосів в парламенті прибирається, замість цього для прийняття необхідних законопроектів достатньо буде 226 голосів. У складних зовнішньополітичних умовах це є великою небезпекою.

Незрозумілою для депутатів виявилася конструкція Перехідних положень щодо виборів через 90 днів після набрання чинності законом про адмініістративно-територіальний устрій, а також про ротацію голів окружних та обласних Рад через 1 рік.

Поки що законопроекту про адміністративно-територіальний устрій в Раду не вносилося, проте відомо, що фахівці розробляють перспективні плани областей.

Щодо ротації голів місцевих Рад, то така пропозиція викликала критику не тільки серед депутатів, але і в медіа, бо ніхто не зрозумів, чому на 1 рік, що це за ротація, як її робити та і взагалі навіщо.

Ризики централізації влади

Представниками держави в округах і областях, у місті Києві стануть префекти.

Посада вводиться заради:

- адміністративного нагляду за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування,

- координації діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади та здійснення нагляду за додержанням ними Конституції і законів України.

Фактично можна неозброєним оком побачити повернення в законодавство загального нагляду, якій раніше здійснювала прокуратура і який з Конституції прибрали.

«Децентралізація — це не посилення адміністративного нагляду. Тому говорити про префектів, які виконують функції прокуратури із загальним наглядом, і одночасно про розширення прав регіонів — неможна. Система префектур із функціями скасовувати та зупиняти рішення органів місцевого самоврядування — це безумовне посилення вертикалі виконавчої влади на місцях і прямий наступ на місцеве самоврядування», — заявив Київський міський Голова Віталій Кличко.

До речі, сьогодні в діючому законодавстві адміністративний нагляд — це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами Національної поліції (Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» N 264/94-ВР). Тобто, це захід адміністративного примусу, що має запобіжний вплив у сфері забезпечення громадського порядку, який встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Ризикованою, з точку зору депутатів, може бути централізація повноважень Президента та префектів, у тому числі застереження в законопроекті, що префекти будуть мати інші повноваження, які мають визначатися законом.

Критику викликали виняткові повноваження префектів вносити Президенту подання про зупинення і скасування актів органів місцевого самоврядування, а також право Президента на звернення до Верховної Ради з поданням про припинення повноважень цих органів.

Ризики виникнення псевдогромад

Депутат Верховної Ради Альона Шкрум звертає увагу, що визначення «громади» недостатньо досконале, що призводить до різного його тлумачення. Саме тому надання статусу юридичних осіб є небезпечним.

Депутатка розповіла, що питання про надання окремим громадам статусу юридичної особою вже розглядалося 2015 року. На той час такі зміни лобіювалися окремими опозиційними фракціями та наближеними до них політичними діячами.

Наслідком стало те, що окремі громади почали реєструвати юридичні особи, робити дубляж місцевого самоврядування, забирати повноваження у реальних громад, забирати управління майном та власністю. З’явилися фейкові громади, паралельні структури влади, «реєстратори територіальних громад». Тобто виникли величезні проблеми, пов’язані з рейдерством і потенційними закликами до сепаратизму.

Мін’юсту довелося  діяти рішучо для недопущення реєстрації таких юридичних осіб, а також видавати роз’яснення щодо неможливості їх реєстрації у статусі юридичної особи.

Оперативно відреагувала і Верховна Рада, направивши в СБУ документи щодо законопроекту, внаслідок чого вдалося запобігти негативним наслідкам. Тоді руйнівні процеси успішно зупинили.

До того ж незрозуміло, що заважає громадам виконувати свої повноваження без статусу юросіб.

Депутати від фракції «Слуга народу», навпаки, не бачать у законопроекті ніяких ризиків. Народний депутат України Олександр Качура каже, що не почув від інших депутатів конструктивних пропозицій, а почув лише політичні гасла. Щодо адміністративного нагляду, на його думку, йдеться про координацію органів виконавчої влади з метою надання якісних адміністративних послуг.

Про Конституційний Суд

До повноважень Конституційного Суду України Президент пропонує додати вирішення питань про відповідність Конституції України актів голови громади, ради громади, окружної, обласної ради.

Вище вже розповідалося, що Президент України за поданням префекта зупиняє указом дію відповідного акта з одночасним зверненням до Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України розглядає такий указ Президента України не довше семи календарних днів.

Закріплювати 7-денний термін в Конституції фахівці не вважають доцільним, оскільки розглянути подання Президента за цей час технічно неможливо через наявність передбачених законом спеціальних процедур та людський фактор.

Крім того, незрозуміло, а що ж робити, якщо КСУ не буде вкладатися в ці 7 календарних днів, з яких два дні — це вихідні. Чи поновлюють оскаржувані акти свою дію? Або залишаються призупиненими? Або строк розгляду продовжується?

Відповіді на ці питання законопроект не містить.

Тим часом, Комітет з питань правової політики, який визначений головним для вищезазначеного законопроекту, його підтримав та рекомендував направити його в Конституційний Суд. За те, щоби включити цей законопроект у порядок денний ВР, проголосувало 15 членів цього Комітету. Таким чином, було проголосовано проект висновку про рекомендацію включення до порядку денного Ради питання для направлення законопроекту Президента до КСУ для надання висновку щодо відповідності його статтям 157 та 158 Конституції України.

Раніше розповідалось про ключові проблеми відновлення правосуддя на Донбасі.