Чи можна звільнити держслужбовця під час перебування на лікарняному: рішення ВС

Існування проблеми звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності вирішується ст. 40 КзпП України, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Проте виникає питання, чи може бути звільнений держслужбовець у період його тимчасової непрацездатності, адже питання звільнення держслужбовців регулюються іншими нормативно-правовими актами.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 10 січня розглянув справу №826/24661/15, яка стосувалась звільнення працівника органу внутрішніх справ під час перебування на лікарняному.

З матеріалів справи стає відомо, що наказ про звільнення начальника Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України було прийнято під час його перебування на лікарняному. Не погоджуючись із виданим наказом, він звернувся до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, дійшов висновку, що станом на момент направлення подання та звільнення позивача з посади повідомлень та матеріалів, що підтверджували його перебування на лікарняному, до Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області не надходило, внаслідок чого наказ про звільнення не підлягає скасуванню.

Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції та задовольнив позов частково.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, дійшов висновку, що оскільки звільнення позивача було здійснене під час перебування його на лікарняному, дана обставина свідчить про недотримання відповідачем вимог Кодексу законів про працю України, що є підставою для скасування наказу про звільнення і поновлення позивача на займаній посаді.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою, в якій просило скасувати відповідне рішення, посилаючись на те, що станом на момент прийняття наказу про звільнення позивача з посади жодних документів, що підтверджували його перебування на лікарняному, до Управління ДПтСУ в Одеській області (№51) не надходило.

Висновок Верховного Суду

ВС встановив, що, згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ про звільнення позивача було прийнято під час його перебування на лікарняному. Вказане підтверджено листком непрацездатності, виданим Всеукраїнським клінічним медико-реабілітаційним кардіолохірургічним центром МОЗ України ім. Амосова, відповідно до якого позивач був звільнений від роботи з 14.09.2015 р. по 02.10.2015 р. (т. 1 а. с. 22).

У касаційній скарзі відповідач, із посиланням на висновок суду першої інстанції, наполягав на тому, що вказаний лист непрацездатності не є доказом перебування позивача на лікарняному, оскільки, відповідно до висновку Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.01.2016 №5.1-31-8 щодо проведеної перевірки листків непрацездатності позивача, зокрема листа непрацездатності, даний лист не обґрунтовує тимчасову непрацездатність позивача у період з 14.09.2015 по 02.10.2015.

Судді ВС підкреслюють, що листок непрацездатності — це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності. Так, у пунктах 1.1 та 1.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 року №455, зазначено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених Інструкцією.

Також ВС звернув увагу на те, що Апеляційний суд вказав, що відповідачем не надано доказів щодо необґрунтованої видачі позивачу листа непрацездатності чи щодо недійсності листа непрацездатності, виданого Всеукраїнським клінічним медико-реабілітаційним кардіолохірургічним центром МОЗ України ім. Амосова.

Верховний Суд наголошує, що в силу вимог статті 341 КАС України судді не можуть самостійно досліджувати докази та встановлювати обставини у справі, надавати їм правову оцінку, а тому перевірка доводів касатора стосовно непідтвердження обставин перебування позивача на лікарняному виходить за межі касаційного розгляду справи.

Враховуючи обставини справи, ВС залишив касаційну скаргу Міністерства юстиції України без задоволення.

Також ми повідомляли, чи може роботодавець самостійно приймати рішення щодо оплати лікарняних.