ВС висловився щодо спростування недостовірної інформації

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 757/22492/16-ц, в якій досліджував питання спростування недостовірної інформації.

Обставини справи

У травні 2016 року громадянин України звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на спільному брифінгу прокурор Генеральної прокуратури України та начальник Управління з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України особа_3 поширила інформацію про незаконне заволодіння ним службовими квартирами, повторне отримання службового житла та подання недостовірних документів щодо відсутності житла у його родичів.

Враховуючи викладене, особа_1 просила:

1. Визнати недостовірною поширену Генеральною прокуратору України інформацію щодо нього.
2. Зобов’язати Генеральну прокуратуру України спростувати поширену про нього недостовірну інформацію не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили шляхом проведення брифінгу.
3. Зобовязати Генеральну прокуратуру України видалити з офіційного вебсайту Генеральної прокуратури України в мережі інтернет, відеозапис брифінгу, під час якого поширено недостовірну інформацію стосовно нього.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва в задоволенні позову відмовлено.  Постановою Київського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно застосував наведені норми права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки поширена відповідачем інформація про позивача є неприємною, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації, відповідає змісту оголошеної позивачу підозри.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зауважили, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про непорушення Генеральною прокуратурою України та її службовими особами принципу, закріпленого у пункті 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 62 Конституції України, а також принципу презумпції невинуватості позивача поширеною під час брифінгу інформацією, з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено, що ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне  правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Викладене також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, а саме у пункті 83 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі «Шагін проти України» суд наголосив на тому, що пункт 2 статті 6 Конвенції не може завадити відповідним органам інформувати громадськість про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції. Однак він зобов’язує роботи це з усією необхідністю обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості.

Також у пункті 35 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 2008 року у справі «Хужин та інші проти Росії» суд зробив висновок про те, що презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 1995 року у справі «Аллен де Рібемон проти Франції»).

У пунктах 230-232 рішення ЄСПЛ від 4 липня 2019 року у справі «Корбан проти України» суд наголосив, що стаття 6 § 2 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (пункт 19 рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2016 року у справі «Турьєв проти Росії»).

Суд зауважив, що оскаржувані твердження були дані не в рамках самих кримінальних проваджень, а упродовж пресконференцій, призначених для громадськості. Суд приймає до уваги доводи Уряду про те, що мета оскаржуваних тверджень полягала в інформуванні громадськості про резонансну кримінальну справу. В дійсності, беручи до уваги, що заявник був політиком, органи влади повинні були вважати необхідним інформування громадськості про кримінальні обвинувачення проти нього. Однак Суд вважає, що твердження, зроблені високопосадовими особами у ЗМІ стосовно кримінальних проваджень проти заявника, були далекими від обережних. Його особа була відома громадськості, й він був названий лідером кримінальної організації, яка вчинила ряд тяжких кримінальних правопорушень. У результаті ці твердження не могли сприяти думці громадськості про вину заявника до того, як він був визнаний винним у суді.

Тому ЄСПЛ зробив висновок, що мало місце порушення статті 6 § 2 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 11 жовтня 2016 року у справі «Турьєв проти Росії» суд установив порушення пункту 2 статті 6 Конвенції у зв`язку з порушенням принципу презумпції невинуватості, яка виразилася у заявах прокурора в ЗМІ про винуватість  ОСОБА_11 до винесення вироку по його кримінальній справі.  Також ЄСПЛ дійшов висновку про те, що слова прокурора, які виходять від влади, особливо переконливі в очах громадськості. Відверті коментарі прокурора були чіткою заявою про винуватість заявника, яке, по-перше, закликало громадськість повірити у його винуватість, і по-друге, передувало оцінці фактів компетентними судовими органами. Таким чином мало місце порушення пункту 2 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, ВС зауважив, що за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо особи_1, прокурор Генеральної прокуратури  та начальник Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері державної служби та власності Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України (особа_3) під час спільного брифінгу поширили щодо особи інформацію, яка порушує його особисте немайнове право, а саме те, що він є шахраєм, оскільки заволодів державними квартирами шляхом обману.

Тобто посадові особи Генеральної прокуратури України під час брифінгу порушили презумпцію невинуватості (стаття 6 Конвенції) при відсутності обвинувачення, що є порушенням права на приватне і сімейне життя (стаття 8 Конвенції).

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а поширена щодо особи інформація частково визнанню недостовірною та спростуванню шляхом брифінгу.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ВП ВС ототожнила спростування недостовірної інформації зі скасуванням рішення: на це є підстави.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.