ВС висловився щодо визнання поширеної інформації недостовірною

17:13, 11 сентября 2020
Що повинні з’ясувати суди вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною: позиція ВС.
ВС висловився щодо визнання поширеної інформації недостовірною
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 490/3098/17.

Обставини справи

Громадянин України звернувся до суду з позовом до особи_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування позову вказав, що під час зборів членів садівничого товариства «С» на території вказаного товариства відповідач під час виступу перед членами товариства негативно висловлювалась відносно нього як голови садового товариства, а саме звинувачувала його в розкраданні разом із іншими членами товариства майна товариства, та інших махінаціях, а також зазначала про порушення відносно нього кримінальних проваджень та притягнення його до кримінальної відповідальності.

Зазначені відповідачем відомості не підтверджені доказами та не відповідають дійсності. Поширена відповідачем негативна інформація щодо нього порушує його особисті немайнові права, зокрема, ганьбить його честь, гідність, завдає шкоду його діловій репутації, формує думку, що він є людиною низьких моральних принципів та має характер наклепу, отже, не є оціночним судженням, а тому підлягає спростуванню.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати недостовірною інформацію відносно нього, поширену відповідачем на зборах членів СТ «С» та відео, в якому вона звинуватила позивача у фінансових махінаціях, пов'язаних із господарською діяльністю товариства, та  зобов'язати відповідача не пізніше наступного дня від набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом виступу на зборах членів СТ «С» з повідомленням про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач, поширивши вказану інформацію, надала власну оцінку діям позивача як особи, яка є головою правління СТ «С», членом якого вона є, сплачує членські внески і має право голосу на загальних зборах його учасників, тобто висловила суб'єктивні оціночні судження з приводу діяльності позивача як виборної особи, які, в силу вимог закону, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Висновок Верховного Суду

ВС зауважив, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У силу статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Також ВС підкреслив, що юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач висловила суб'єктивні оціночні судження з приводу діяльності позивача як голови правління садового товариства, тобто особи, рівень критики якої є значно ширшим.

ВС зауважив, що у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року  (Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення, суди врахували, що позивач обіймав посаду голови правління садового товариства, а отже межа допустимої критики щодо нього як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об'єктом суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується продукуванням інформації щодо такої особи членами садового товариства.

ВС зауважив, що фактично особа просила спростувати інформацію, яка по суті є громадською критикою з приводу того, як він виконував свої обов’язки голови правління садового товариства, а тому колегія суддів вважає, що поширення вказаної інформації не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.

Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки поширені на незапланованих зборах членів садового товариства висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, що виключає можливість визнання їх недостовірними. При цьому чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом — це передумова плюралізму поглядів.

Зазначене вказує на те, що зазначена інформація є оцінкою дій, висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб'єктивними переконаннями.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановили відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи обставини справи Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що прізвище особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, може бути обнародуване лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Telegram канал Sud.ua
XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Марина Гниличенко
    Марина Гниличенко
    суддя Київського районного суду м. Одеси
  • Віктор Панкулич
    Віктор Панкулич
    суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду