Верховний Суд: інформація про майновий стан та добросовісне виконання обов’язків посадовця прокуратури становить громадський інтерес

Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть інформації, але і форму, в якій вона надана, і яка може бути перебільшеною та викликати образу, обурення або неспокій – такими є вимоги плюралізму, толерантності і широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе. До такого висновку в своїй постанові від 15 вересня дійшов Касаційний цивільний суд Верховного Суду по справі № 522/16462/17 за позовом прокурора до громадської організації (ГО), голови Одеського осередка цієї ГО і до інформаційного агентства про захист честі, гідності, ділової репутації.

Обставини справи

Позивач обіймав посаду начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області.

У червні 2017 року у соціальних мережах з`явилися публікації щодо нього, які, на його думку, не відповідають дійсності.

Зокрема позивач вказав, що в публікації від 30 липня 2017 року зазначено, що він «безкарно порушує закон, має 6 500 000,00 грн готівкою, маєток 800,00 кв. м, три іномарки, за допомогою 22 відділень ломбарду «Квета» займається «відмиванням» грошей, незаконно побудував та є власником готелю та, за думкою громадської організації, є «прокурором-корупціонером», який вчиняє «корупційні злочини». На цій ж сторінці викладено змонтоване відео щодо нібито його незаконного збагачення шляхом здійснення протиправної діяльності.

З 3 липня 2017 року до 6 липня 2017 року аналогічні публікації, а саме:

- «пляжі - одеситам, а не прокурорам! Пляжі нашого міста - зони суспільного користування. Люди, які обмежують право громадян на прохід до моря - правопорушники. Правопорушників треба притягати до відповідальності, а особливо, якщо вони державні службовці, які користуються своїм статусом для того, щоб здійснювати правопорушення»;

- «наживо/Одеса/Пляж «Ланжерон. Тут проходить акція проти незаконно збудованих готелю «SKOPELI» та ресторану Veranda , які за документами належать сім`ї начальника відділу Одеської обласної прокуратури» тощо.

16 липня 2017 року представники ГО на чолі з його головою прибули до його будинку, де здійснили несанкціоновану акцію, під час якої вчинили дії, що принизили честь та гідність прокурора.

31 липня 2017 року представники ГО прибули до прокуратури Одеської області для нібито зустрічі з прокурором, з невідомою позивачеві метою.

Дізнавшись, що він знаходився у черговій відпустці, знову почали «зухвало, негідно та образливо висловлюватися на його адресу та висувати припущення, що він нібито їх злякався та навмисно втік, щоб не зустрічатися з ними».

Крім того позивач зазначив, що голова осередку ГО на своїй персональній сторінці у соцмережі « Facebook » у період з 30 червня 2017 року до 29 липня 2017 року розмістив зазначені публікації, що порочать честь, гідність та ділову репутацію прокурора, а саме:

- «ми дуже сподіваємось, що викладених фактів у підготовленому відео буде достатньо для того щоб: 1) звільнити, 2) притягнути до відповідальності прокурора-корупціонера…

- «історія про ще одного крутого пацана. Жив собі прокурор. Звичайний такий пострадянський прокурор. Віджими, наїзди, кришування. Жив собі і, як і всі його колеги прокурори, горя не знав. Все у нього виходило, проблеми вирішувались самі собою, прокурор все ж таки. В 2013 році, коли його брати по світогляду, «бики в погонах» та міністерських кріслах вже думали остаточно закрутити гайки цим терплячим рабам, наш прокурор вирішив підняти свій рівень і придумав збудувати готель на піску. Бо ж можна, бо ж він - влада, він - з касти невразливих. І поки українці виборювали собі право на майбутнє під час Революції гідності, пан прокурор завершив втілення свого задуму і збудував на піску громадського пляжу готель. Наразі готель збудований і функціонує.

Чесно кажучи, все, що вдалось дізнатись про крутого пацана завдяки його самовпевненості в захопленні зон суспільного користування. Сидів би собі цей темний кардинал обласної прокуратури непоміченим. Віджими, наїзди, кришування... Може ця історія чогось повчить його братів по свідомості? Тому в понеділок об 15:00 ми ідемо в обласну прокуратуру, аби зустрітись із прокурором Коробком. Може хоча б на робочому місці його зловимо? Понеділок, 31 липня...».

Позивач також зазначив, що на міському порталі «Одесская жизнь» в розділі «Новини» надрукована та розповсюджена стаття. У статті автор, зокрема, зазначив: «активисты гражданского объединения «..» наведались в гости к одиозному прокурору, который фигурирует в целой череде коррупционных скандалов и является владельцем скандального отеля «Skopeli» на территории пляжа «Ланжерон».

Позивач вказав, що цю статтю переглянула велика кількість людей та деякі з них, спираючись на дану неправдиву інформацію, залишили на інформаційному порталі «Одесская жизнь» образливі коментарі щодо нього.

На думку позивача, відповідачі мають на меті змінити думку суспільства до нього, що завдасть шкоди його діловій репутації, оскільки переконують суспільство в його аморальній поведінці, зневазі до закону та порушення присяги працівника прокуратури України.

Посилаючись на те, що розповсюджена відповідачами інформація є недостовірною, її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації інформацію щодо нього; зобов`язати відповідачів спростувати вищезазначену недостовірну інформацію, поширену ними щодо нього у спосіб, найбільш близький до способу її поширення; покласти витрати, пов`язані зі спростуванням інформації на відповідачів та вирішити питання судових витрат, стягнувши їх солідарно з відповідачів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 5 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, позов прокурора залишено без задоволення.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що інформація в позові, про спростування якої пред`явив вимоги прокурор, стосується його як публічної особи та його професійної діяльності на керівній посаді прокуратури Одеської області, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції – без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, КЦС ВС зазначив таке.

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа, як учасник суспільних відносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункт 46 рішення від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що стаття 10 Конвенції захищає не лише суть інформації, яка висвітлена відповідачами, але також і форму, в якій вона надана, і яка може бути перебільшеною та викликати образу, обурення або неспокій - такими є вимоги плюралізму, толерантності і широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

Відомості, опубліковані на сторінці AutomaidanOdesa.ua у соціальній мережі «Facebook», інформаційному міському порталі «Одесская жизнь» (інтернет адреса: odessa-life.od.ua ) та висловлювання ОСОБА_2, як громадського діяча, з наданням оцінки поведінки позивача, направлені на привернення уваги суспільства на ситуацію навколо спорудження готелю «ІНФОРМАЦІЯ_2» на пляжі «Ланжерон». З урахуванням того, що позивач займав посаду начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області, інформація про його майновий стан та про добросовісне виконання обов`язків посадової особи органів прокуратури становить громадський інтерес.

Враховуючи зазначене, громадськість має право на отримання такої інформації та позивач має бути готовий до певної різкої критики з боку суспільства, преси та громадян.

Залежно від обставин конкретної справи висловлювання, що є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (див. рішення DeHaes Gijsels v. Belgium, п. 47).

Оскільки думки, переконання та критична оцінка певних фактів і недоліків не є предметом судового захисту, суди правильно дійшли висновку, що у задоволенні позовних вимог стосовно зобов`язання спростувати недостовірну інформацію слід відмовити.

Тому доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що надані позивачем докази підтверджують факти порушення його права на повагу до гідності, честі та недоторканість ділової репутації, поширення неправдивої інформації щодо нього, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Твердження про відсутність позивача на попередньому судовому засіданні не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки представник позивача брав участь в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.