Справа про забезпечення авторитету правосуддя: ВП ВС відхилила апеляцію

Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/74/20 відхилила апеляційну скаргу позивача, який вимагав зобов`язати ВРП ухвалити рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя.

20 березня 2020 року позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до ВРП, у якому просив:

• визнати бездіяльність Ради протиправною;
• зобов`язати ухвалити рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя.

Позов був обґрунтований тим, що 08 січня 2019 року Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему у загальну судову експлуатацію введено не було, а одна із опцій Автоматизованої системи документообігу суду, котра у підпункті 2.3.2 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (у редакції від 15 вересня 2016 року), прямо протирічить пункту 1.7 розділу І Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (у редакції від 16 листопада 2018 року).

Відповідно до вимог цього пункту ВРП повинна була розглянути скарги від 28 серпня 2019 року та від 06 вересня 2019 року і реалізувати правила приписів абзацу третього пункту 23.1 глави 23 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (в редакції від 18 грудня 2018 року), та частини третьої статті 34 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 квітня 2020 року відмовив у відкритті провадження у справі, керуючись положенням пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, за яким суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Підставою стало те, що позивач не входить до кола суб`єктів, яким частиною другою статті 73 цього Закону надано право звернення з ініціативою про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, тому описані у зверненнях позивача обставини не детермінують виникнення у нього права на захист охоронюваного законом інтересу судом, а звідси - права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.

28 квітня 2020 року позивач звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2020 року.

Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій, і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Щодо висновків суду першої інстанції, що цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржника, належати розгляд цієї справи.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Тобто висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про відмову у відкритті провадження у цій справі у зв`язку з непідсудністю цього спору судам адміністративної юрисдикції є правильним та обґрунтованим.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.

Положеннями частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя:

1) веде і оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення;

2) вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя;

3) вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення ВРП;

4) ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення;

5) звертається до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя;

 6) звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду;

7) готує у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об`єднаннями і оприлюднює щорічну доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні;

8) вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Частиною другою статті 73 Закону № 1798-VIII встановлено, що ВРП вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя.

Порядок розгляду вказаних питань урегульований главою 23 Регламенту.

Згідно з пунктом 23.1 глави 23 Регламенту питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Рада розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя, а також із власної ініціативи.

Члени Ради можуть запропонувати Раді розглянути питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за власною ініціативою.

Питання про необхідність вжиття таких заходів Рада розглядає з власної ініціативи, якщо під час розгляду дисциплінарних справ чи інших питань діяльності Ради встановлено факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя.

У такому випадку Рада або орган Ради, на розгляді якого перебуває відповідне питання, ухвалює рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Якщо член Ради під час проведення попередньої перевірки чи підготовки до розгляду дисциплінарної справи або іншого питання виявляє факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя, він має право ініціювання питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Пунктом 23.2 глави 23 Регламенту визначено, що до заходів індивідуального характеру належать заходи, передбачені пунктами 1-3 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII.

Вживаючи заходів індивідуального характеру, Рада:

-веде й оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення;

-вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя;

-вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення Ради.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не відноситься до кола суб`єктів, яким частиною другою статті 73 Закону № 1798-VIII надано право звернення з ініціативою про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, тому зазначені обставини не породжують у позивача права на захист охоронюваного законом інтересу судом, а відповідно і права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата Верховного Суду зупинила провадження у справі за обвинуваченням судді, застосувавши аналогію права.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.