Нездатність держави вжити необхідні та відповідні заходи для захисту дитини від жорстокого поводження її батьків: позиція ЄСПЛ

08:55, 9 октября 2020
Через жорстоке поводження батьків померла дитина.
Нездатність держави вжити необхідні та відповідні заходи для захисту дитини від жорстокого поводження її батьків: позиція ЄСПЛ
echr.coe.int
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив рішення по справі № 15343/15 «Association Innocence en Danger et Association Enfance et Partage проти Франції». Вона стосувалася нездатності держави вжити необхідні та відповідні заходи для захисту дитини від жорстокого поводження її батьків, яке призвело до її смерті.

Обставини справи

Восьмирічна дитина М. зазнавала неодноразових варварських дій її батьків, що призвело до її смерті в серпні 2009 року. Після її смерті виявилося, що батьки здійснювали повний контроль над дитиною задля того, щоб запобігти розкриттю реальності жорстокого ставлення. Проте органи влади в червні 2008 року вже були попереджені звітом директора, що вчителі помітили рани на тілі та обличчі М. Після поліцейського розслідування прокуратура закрила справу.

Заявники, дві асоціації з захисту дітей, розпочали цивільне провадження проти держави за ряд недоліків і недбалість. Їх вимоги були відхилені. В Суді асоціації-заявники скаржилися переважно відповідно до матеріально-правового аспекту статей 2 та 3 Конвенції на невиконання органами влади Франції своїх позитивних зобов’язань захищати дитину від батьківського насильства. Крім того, відповідно до статті 13 Конвенції вони скаржилися на відсутність ефективного національного засобу юридичного захисту через необхідність довести «грубу недбалість» (faute lourde) для того, щоб держава була визнана відповідальною за це. Суд встановив порушення статті 3, оскільки національна система не змогла захистити М. від жорстокого ставлення, якому її піддавали батьки. Він також не виявив порушення статті 13.

Інтерес до цього рішення полягає, по-перше, в характеризуванні Судом фактів справи як таких, що підпадають під дію статті 3 та 13 разом зі статтею 3, хоча жертва померла від ставлення до неї. Суд обрав точку зору, що предмет спору полягав у питанні, чи повинно було бути відомо національним органам влади про жорстоке поводження і чи вони повинні були захистити її від жорстокого поводження, яке призвело до її смерті.

По-друге, Суд повторив своє прецеденте право щодо позитивного зобов’язання держави відповідно до статті 3 вживати конкретні заходи для захисту дітей або інших вразливих осіб від злочинних зловживань третіх осіб. У цьому зв’язку він наголосив на необхідності гарантування прав, які були практичними та ефективними, а також на необхідності адекватної відповіді органів влади відповідно до ситуації для виконання цього зобов’язання.

Суд зазначив, зокрема, таке: в той час як прокуратура негайно відреагувала (в день отримання звіту) справа була доручена слідчому поліції лише через тринадцять днів; не було проведено жодних розслідувань з конкретною метою пролити світло на сімейне оточення М. (особливо з огляду на часту зміну місця проживання родини) та вчителі, які повідомили про свої підозри, не були допитані; і хоча вона й не була обов’язковою, участь психолога під час обстеження М. була б доречною. Далі Суд встановив, що поєднання припинення розслідування справи (в 2008 році) та відсутності будь-якого механізму централізованого збору інформації значною мірою знизило шанси будь-якого спостереження за дитиною і перешкоджало будь-якому корисному обміну інформацією між судовими та соціальними органами. Крім того, хоча ці служби, безумовно, зробили певні кроки (домашні візити), вони не вчинили жодних дійсно важливих дій, які б дозволили встановити дійсний стан дитини.

По-третє, стосовно конкретного питання батьківського насильства над дітьми, видається, що Суд закріпив свій підхід, який складається з характеризування таких дій як «домашнє насильство» з посиланням на обсяг цієї концепції, визначеної Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Відтак суд вирішив виділити Асоціації символічний євро за моральну шкоду, яку вона, як стверджує, зазнала.

Асоціація Enfance et Partage не подала позов про справедливе задоволення. Отже, Суд вважає, що немає необхідності присуджувати йому будь-яку суму за цим пунктом.

Асоціація Innocence en Danger вимагала 17 769,22 євро на покриття витрат, понесених в рамках провадження у національних судах, у тому числі 10 000 євро, що відповідає витратам, здійсненим в окружному суді Парижа див. пункт 49 вище) та 7 762,22 євро, що відповідає витратам, понесеним до Касаційного суду (див. пункт 56 вище). Вона також вимагала 6 000 євро відшкодування витрат та зборів, понесених на цілі провадження у Суді.

Уряд, визнаючи, що асоціація-заявник надає в якості підтверджуючих документів збори, що відповідають вимогам, вважає, що загальна сума в сумі 23 769,22 євро є надмірною. Він вимагає повернути цю суму до більш справедливих розмірів на його очах. У зв'язку з цим сума в 6 000 євро представляється йому обґрунтованою.

Відповідно до практики Суду заявник може отримати відшкодування своїх витрат лише у тій мірі, в якій встановлено їх реальність, необхідність та обґрунтованість їх ставки. У цій справі, беручи до уваги наявні документи та вищезазначені критерії, Суд вважає за доцільне присудити асоціації «Невинність в небезпеці» суму у сумі 15 000 євро разом узятих.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.

XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Telegram канал Sud.ua
XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Марина Гниличенко
    Марина Гниличенко
    суддя Київського районного суду м. Одеси
  • Віктор Панкулич
    Віктор Панкулич
    суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду