Огляд автомобіля: коли протокол огляду місця події є недопустимим доказом

Для з’ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду житла чи іншого володіння особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмової згоди.    

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 591/6423/15-к.

Обставини справи

Зарічний районний суд м. Суми вироком виправдав особу з у зв’язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК.

Органом досудового розслідування  особа обвинувачувався у тому, що вона, працюючи на посаді заступника начальника відділу дільничних інспекторів міліції Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області та являючись заступником голови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Сумської міської ради, будучи службовою особою, з корисливих мотивів з метою протиправного збагачення, за попередньою домовленістю одержала від іншої особи протягом квітня - липня 2015 року неправомірну вигоду на загальну суму 4750 грн за гарантування останньому безперешкодної діяльності семи торговельних місць, встановлених без дозвільних документів, з розрахунку 300 грн на одне місце щомісячно, та за нескладання адміністративних протоколів з подальшою конфіскацією товару.

З матеріалів справи відомо, що після отримання грошових коштів він був затриманий співробітниками правоохоронних органів. Під час проведення огляду місця події в автомобілі виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 2100 грн, одержані від особи_2.

Справа неодноразово розглядалась судами, в решті-решт Полтавський апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі касатор, зокрема, вказував, що місцевий суд безпідставно визнав ряд доказів недопустимими та не дав належної оцінки сукупності зібраних у справі доказів, що підтверджують винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що положеннями ч. 1 ст. 87 КПК передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, таке діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (ч. 2 ст. 87 КПК).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 КПК огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння.

За приписами частин 1 і 3 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

ВС наголосив, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 2 ст. 234 КПК).

З матеріалів справи видно, що під час огляду місця події 1 липня 2015 року було проведено огляд, а фактично обшук автомобіля, який належав особі, за його добровільною згодою, та вилучено грошові кошти в сумі 2100 грн.

З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що протокол огляду місця події від 1 липня 2015 року є недопустимим доказом, оскільки цю слідчу дію проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування своїх висновків суд вірно зазначив, що одразу після проведення огляду автомобіля, під час якого було вилучено грошові кошти, прокурор чи слідчий не звернулися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, чим порушили вимоги ч. 3 ст. 233, ч. 2 ст. 234, ч. 2 ст. 237 КПК.

Окрім цього, ВС зауважив, що місцевий суд правильно не взяв до уваги заяву особи_1 на огляд автомобіля, як підставу для проникнення до володіння особи без ухвали слідчого судді.

Як уже зазначав Касаційний кримінальний суд у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к (провадження № 51-1173км18), для з`ясування допустимості доказів, отриманих під час огляду житла чи іншого володіння особи, якщо наявність та/або добровільність згоди володільця ставиться стороною під сумнів, суд має виходити із сукупності всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмової згоди.    

Матеріали провадження свідчать, що особа надала згоду на проникнення до володіння безпосередньо перед оглядом місця події, тому не можна стверджувати, що вона була здатна усвідомлювати правові наслідки такої згоди.

ВС підкреслив, що у рішенні у справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

Тому є правильним висновок суду про те, що всі результати проведення НРСД, контролю за вчиненням злочину та огляду місця події не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки є похідними від первинних доказів, які визнано недопустимими доказами.

Верховний Суд залишив вирок Зарічного районного суду м. Суми та ухвалу Полтавського апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є належним доказом у справі та коли оглянути житло можуть без ухвали слідчого судді.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.