Порушення ПДР: коли відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є належним доказом у справі

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 199/1441/17(2-а/199//81/17) та встановив, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є належним доказом у справі, оскільки ним не було зафіксовано будь-яких дій  по вимірюванню відстані зупинки автомобіля позивача від зупинки маршрутних транспортних засобів або від дорожнього знаку такої зупинки.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову посилався на те, що інспектором 4 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції м. Дніпра капітаном поліції була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн, у зв`язку з тим, що позивач нібито, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, здійснив зупинку ближче ніж 30 метрів від зупинки громадського транспорту в м. Дніпрі на вулиці Робоча, біля будинку № 99, чим порушив вимоги п. 15.9 (е) ПДР.

З діями відповідача в частині розгляду справи на місці зупинки та винесеною постановою не згоден, вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону та порушують його права, тому просить суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Департаменту патрульної поліції.

В іншій частині позову відмовлено.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зауважили, що відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з п. 15.9 (е) ПДР, зупинка забороняється ближе 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Також ВС підкреслив, що стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особив в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

ВС зазначив, що згідно із статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відеозапис з нагрудної камери відповідача не є належним доказом у справі, оскільки ним не було зафіксовано будь-яких дій відповідача по вимірюванню відстані зупинки автомобіля позивача ВАЗ 2107 від зупинки маршрутних транспортних засобів або від дорожнього знаку такої зупинки.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху України, у зв’язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що кримінальна відповідальність виключається, якщо особа порушила правила ПДР вимушено через створення аварійної ситуації іншою особою.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.