Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 372/2613/18, в якій досліджував питання порушення правил безпеки дорожнього руху.
Обставини справи
Вироком Обухівського районного суду Київської області особу визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та виправдано у зв’язку з недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.
Органом досудового розслідування особа обвинувачувалася в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «МАЗ 544008», що перебував у з'єднанні з напівпричепом марки «KOGEL SN24», рухався по автодорозі Київ-Знам'янка Н-01 в напрямку м. Києва та, наближаючись до перехрестя, у порушення вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50», п. 12.9.б) Правил дорожнього руху України рухався зі швидкістю 95-107км/год, пунктів 2.3. б), д) не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, своєчасно не виконав вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зупинки керованого ним транспортного засобу та допустив зіткнення з автомобілем марки «OPEL ASTRA», під керуванням особи_2, яка рухалася по автодорозі, доїхавши до зазначеного перехрестя, виконала вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», зупинилася перед дорожньою розміткою 1.12 «Стоп лінія», після чого почала виїзд на перехрестя для виконання маневру повороту ліворуч. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Київського апеляційного суду зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Висновок Верховного Суду
ВС наголосив, що об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, включає три обов'язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому середньої тяжкості, тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння смерті); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожнен із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушення правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ст. 286 частинах 1, 2 або 3 КК України, тобто тільки такі порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків, і перебувають із ними у причинному зв'язку.
Така позиція щодо кримінально-правової оцінки, діяння передбаченого ст. 286 КК України, міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17).
У випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, необхідно встановити причинний зв'язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з'ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому, виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом. (висновки про правозастосування, які містяться в постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2014 року та 05 листопада 2015 року).
У судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що водій автомобіля марки «OPEL ASTRA», рухаючись по другорядній дорозі, наближаючись до перехрестя, перед яким встановлені дорожні знаки: 2.1 «Дати дорогу», 2.2 «Проїзд без зупинку заборонено» та дорожня розмітка 1.12 «Стоп лінія», повинна була дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до перехрестя по головній дорозі, перед відновленням руху впевнитись, що це буде безпечним та не створbть небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.
ВС підкреслив, що згідно з п. 14 Правил дорожнього руху України кожен учасник дорожнього руху має право розрахувати на те, що інші учасники виконують ці Правила.
Водій, наближаючись по головній дорозі до перехрестя та маючи перевагу у його перетинанні, був вправі розраховувати, що водій автомобіля марки «OPEL ASTRA», яка рухалася по другорядній дорозі, виконає вимоги правил дорожнього руху і надасть перевагу у русі його автомобілю.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність наявності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Верховний Суд залишив вирок Обухівського районного суду Київської області та ухвалу Київського апеляційного суду без зміни.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про відшкодування шкоди внаслідок падіння дерева на автомобіль.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.