ВС роз’яснив, хто має право на безоплатну вторинну правову допомогу

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 420/1813/19 та встановив, що приписи Закону не передбачають обмеження права особи з інвалідністю на безоплатну вторинну правову допомогу у зв’язку з отриманням такою особою будь-якого іншого доходу.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що громадянин України звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до директора Регіонального центру по наданню безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області, прокурора Прокуратури Одеської області, в якому просив:

- зобов’язати Регіональний центр по наданню безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області представляти інтереси особи в суді (надати безкоштовного адвоката для представництва у суді);

- зобов’язати Прокуратуру Одеської області представляти інтереси особи в суді.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що він є інвалідом 1 групи, непрацездатним, з обмеженими фізичними можливостями та має ряд захворювань, у зв`язку з цим позивач просив Регіональний центр по наданню безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області представляти його інтереси в суді.

Одеський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою адміністративний позов у частині позовних вимог до прокурора Прокуратури Одеської області про зобов’язання Прокуратури Одеської області представляти інтереси позивача в суді залишив без розгляду.

Також, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.

Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що дохід позивача перевищує розмір двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, що відповідно до положень частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» позбавляє його права на безоплатну вторинну правову допомогу.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що приписами статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено категорії осіб (суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу), що мають право на таку допомогу та підстави для її надання.

Так, зі змісту пункту першого частини першої цієї статті вбачається, що право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають дві категорії осіб, які перебувають під юрисдикцією України, а саме:

- особи, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;

- особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

Тобто, в силу положень пункту першого частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» центром із надання безоплатної вторинної правової допомоги при прийманні рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги особам з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, середньомісячний дохід таких осіб не враховується. Стосовно осіб з інвалідністю враховується лише розмір отримуваної пенсії або допомоги, що призначається замість пенсії.

ВС наголосив, що приписи наведеної норми Закону не передбачають обмеження права особи з інвалідністю на безоплатну вторинну правову допомогу у зв’язку з отриманням такою особою будь-якого іншого доходу.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції допустили неправильне тлумачення закону, а саме положень пункту першого частини першої ст. 14 Закону №3460-VI.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з довідки Департаменту праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Суворовському районі міста Одеси вбачається, що позивач отримує державну соціальну допомогу як інвалід з дитинства першої групи у розмірі: 2178,00 грн.

Відтак, розмір допомоги, яку отримував позивач як особа з інвалідністю не перевищував двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, які згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становили: 2 994,00 грн (1497*2).

ВС зауважив, що викладене свідчить про відсутність у розумінні положень статей 14, 23 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» підстав для припинення надання позивачу безоплатної вторинної правової допомоги.

Верховний Суд скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду і постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду, та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо витрат сторін та їхніх законних представників, що пов’язані із прибуттям до суду.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.