Компенсація за нереалізоване право на житло: позиція КАС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до Комісії з розгляду заяв деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей про виплату грошової компенсації для отримання житлового приміщення (далі – Комісія) та Управління соціального захисту населення міської ради про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Суть цієї справи полягає у тому, що позивач з метою реалізації права на виплату компенсації за належні для отримання жилі приміщення звернувся з відповідною заявою до Управління соціального захисту. За результатом розгляду заяви та перевірки поданих документів Комісією вирішено призначити позивачу грошову компенсацію для отримання житлового приміщення. Однак в подальшому Комісія переглянула це рішення та ухвалила нове, яким затвердила розмір грошової компенсації, що розрахована по новій формулі, визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 214 (далі – Порядок № 214) зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 333 (далі – Постанова № 333).

Вважаючи таке рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати вказане рішення Комісії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно застосовано Постанову № 333, якою зменшено суму грошової компенсації для отримання житлового приміщення, а отже звужено зміст права позивача на житло.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Комісія у спірних правовідносинах діяла у межах та у спосіб, визначений законодавством, зокрема, Порядком № 214, у зв`язку з чим оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, залишив касаційну скаргу фізичної особи без задоволення, а судові рішення – без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходила з положень пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги, як позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Крім того, Порядком № 214 визначено процедуру виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей.

Відповідно до останнього абзацу пункту 20 Порядку № 214 виплати грошової компенсації розмір грошової компенсації підлягає перерахунку у зв`язку із зміною складових формули, за якою розраховується грошова компенсація, якщо грошова компенсація не виплачена чи виплачена не у повному обсязі.

Верховний Суд зазначив, що особа, яка бажає отримати грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, може отримати її у порядку та умовах, визначених Порядком № 214, який передбачає, що така компенсація надається в порядку черговості включення до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей учасників бойових дій на території інших держав; така компенсація розраховується відповідно до пунктів 19, 20 Порядку та може бути перерахована відповідно до останнього абзацу пункту 20 Порядку.

У зв’язку з тим, що на момент здійснення позивачу нарахування грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення було змінено формулу розрахунку та встановлено нові розміри такої компенсації, Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій про те, що Комісія, застосувавши правила, визначені Постановою № 333, діяла у межах та у спосіб, визначений законодавством.

З огляду на зазначене, Верховний Суд зробив висновок про те, що законодавством передбачено два альтернативні шляхи щодо позачергового забезпечення житлом певних категорій осіб, які потребують поліпшення житлових умов відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме, шляхом постановлення на квартирний облік як осіб, що потребують поліпшення житлових умов та отримання такого житла у порядку, визначеному законодавством, або отримання в порядку черговості грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до Постанови № 214, якою затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей. При цьому зміна Кабінетом Міністрів України порядку та умов виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення до моменту її фактичного нарахування не можуть розцінюватися як звуження змісту або порушення права особи на житло.

Постанова Верховного Суду від 15 березня 2021 року у справі № 480/3499/20 (адміністративне провадження № К/9901/34403/20).

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.