Рада ухвалила закон про покарання військових злочинців та іноземців, частково змінивши кримінальний кодекс

Верховна Рада ухвалила в другому читанні законопроект № 2689 від 27.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права». Щоправда, якщо закон ухвалять, він буде мати назву «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права».

Голова Комітету з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський раніше вже називав чотири категорії злочинів, про які йдеться в новому законі: злочини проти людяності, військові злочини, злочини агресії та геноцид. Це основні чотири виду злочинів, які найбільше вчиняються на окупованих територіях і найменше притягується людей до відповідальності.

Які основні положення містить новий закон

1. Зміни до статті 8 КК передбачають запровадження принципу універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, тобто такої дії законодавства про кримінальну відповідальність, яка не пов'язана з місцем вчинення злочину, громадянством, постійним місцем проживання підозрюваного чи потерпілого або шкодою національним інтересам держави. 

Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які за межами України вчинили будь-який зі злочинів, передбачених статтями 437-438_5, 442, 442_1 цього Кодексу, підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом незалежно від випадків (умов), передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі особи перебувають на території України і не можуть бути видані (передані) іноземній державі чи міжнародній судовій установі для притягнення до кримінальної відповідальності або якщо в їх видачі (передачі) було відмовлено».

Водночас, закон передбачає відстрочення набрання чинності наведених змін до статті 8 КК доки не будуть розроблені і внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України та інших пов’язаних законів України щодо особливостей здійснення кримінального провадження за принципом універсальної юрисдикції. Це обумовлено тим, що держави, які здійснюють кримінальне переслідування за відповідні злочини від імені міжнародного співтовариства, мають мати не тільки належне матеріальне, але й процесуальне право (що відповідає міжнародним стандартам), а також забезпечити свою інституціональну спроможність для такого переслідування.

2. Доповнення КК статтею 31_1 (Кримінальна відповідальність військових командирів, інших осіб, що фактично діють як військові командири та інших начальників) передбачає імплементацію інституту командної відповідальності (responsibility of commanders and other superiors), регламентованого статтею 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, підписаного Україною (далі – Римський статут). Цей інститут кримінальної відповідальності є надзвичайно важливим задля ефективного переслідування за міжнародні злочини, оскільки методика доказування яких та її можливості суттєво відрізняється від інших злочинів, вчинених у співучасті.

Тобто, військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, підлягатиме кримінальній відповідальності за будь-який злочин, передбачений статтями 437-438⁵, 442, 442¹ Кримінального Кодексу, вчинений підлеглою особою, яка на момент вчинення злочину перебувала під його фактичним командуванням і контролем.

3. Змін до статей 44, 49, 68, 69, 74, 80 КК забезпечують належне виконання міжнародно-правового зобов'язання України запобігати юридичній і фактичній безкарності за міжнародні злочини, правовий зміст якого вимагає застосування реального й адекватного покарання до осіб, які вчинили вказані злочини. Такі зміни переважно мають уточнюючий характер, у зв’язку із доповненням ХХ розділу Особливої частини КК, щодо вже існуючих у чинному КК обмежень застосування інститутів звільнення від відповідальності, покарання та його відбування, а також призначенні покарання за незакінчений злочин щодо злочинів проти миру та безпеки людства. Мова в них йде про те, що:

- звільнення від кримінальної відповідальності не застосовується у випадках вчинення злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-438-5, 442, 442-1 Кримінального Кодексу; 

- давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, 439 Кримінального Кодексу;

- довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114_1 КК, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-438, 438_2-438_4, 439, 442, 442_1, 443 Кримінального Кодексу.

4. Виключаються з КК статті 432, 433, 435, а також зміни до статті 434, що обумовлено тим, що передбачені у них діяння охоплюються пропонованими статтями 438-438_5 КК і чинними положеннями КК про «загальнокримінальні» злочини, які також передбачають й значно суворіші правові наслідки. Депутати запевняють, що виключення вказаних статей й внесення змін до статті 434 КК не матиме наслідком декриміналізацію будь-яких діянь. 

5. У новій редакції викладена стаття 436 КК (Публічні заклики до акту агресії або збройного конфлікту неміжнародного характеру), вживана у ній термінологія приводиться до вимог міжнародного гуманітарного права та змінюється мінімальна межа покарання за цей злочин.

6. Статтю 437 КК (Злочин агресії) викладено у відповідності до Римського статуту, що розширяє сферу її застосування. Потреба у таких змінах обумовлена тим, що в період після завершення Другої світової війни поняття агресії у міжнародному праві зазнало серйозної трансформації і наразі не зводиться лише до агресивної війни. 

7. Нові статті 438-438_5 КК охоплюють всі різновиди воєнних злочинів, передбачені статтею 8 Римського статуту, а також інші серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни та Додаткових протоколів до них. 

8. Зміни до частини першої статті 442 (Геноцид) КК спрямовані на приведення її у відповідність до статті ІІ Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього 1948 року і статті 6 Римського статуту, оскільки положення чинної норми значно звужують зміст діянь, за яке міжнародне право зобов’язує переслідувати або, навпаки, є такими, що містять дії невідомі міжнародному праву. Наприклад, у міжнародному кримінальному праві поняття «серйозні тілесні ушкодження» має значно ширший зміст, аніж поняття «тяжкого тілесного ушкодження» за кримінальним правом України; «створення умов, розрахованих на скорочення дітонародження» – невідома міжнародному кримінальному праву форма геноциду. Частину другу статті 442 КК викладено у відповідності до тексту статті ІІІ Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього 1948 року з огляду на специфічний юридичний зміст прямого та публічного підбурювання до геноциду. У контексті практики Міжнародного кримінального трибуналу для Руанди в сучасному міжнародному праві розуміється, що вказане діяння наявне лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв'язку з власне актом геноциду. Вітчизняна юридична конструкція «публічні заклики до [вчинення певних дій]» подібного зв'язку не передбачає, а її використання створюватиме небезпеку необґрунтованого застосування серйозних кримінально-правових наслідків, про які йдеться у змінах до Загальної частини КК, що пропонуються цим законопроектом (див. зміни до статей 8, 44, 49, 68, 69, 74, 80 КК). 

9. Стаття 442_1 КК покликана забезпечити криміналізацію злочинів проти людяності. Передбачений цією статтею перелік діянь повною мірою, з дотриманням національної юридичної техніки, передбачає зміст статті 7(1) Римського статуту, положення якої у сучасному міжнародному праві розглядається як еталон з точки зору нормативної характеристики цього злочину за міжнародним правом.  

10. У пропонованих примітках до статей 436-438_5, 442 і 442_1 КК, з метою забезпечення належного правозастосування, наводяться визначення тих понять, тлумачення яких за міжнародним правом відзначається певними специфікою й труднощами або тих, які у кримінальному законодавстві України і міжнародному кримінальному праві мають різний зміст. Також, у примітці 2 до статті 437 КК передбачено, що для цілей статей 437-438-5, 442 і 442_1 цього Кодексу застосовуються положення міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, і звичаєвого міжнародного права, що були чинними на час вчинення відповідного діяння, та з урахуванням практики застосовування цих положень міжнародними судовими установами (трибуналами).

Важливість вказаного положення обумовлена необхідністю забезпечення належної відповідності між конкретними положеннями складів відповідних міжнародних злочинів у КК і міжнародним кримінальним правом, яке відзначаються істотною динамікою, зокрема через те, що складається не лише із «статичних» договірних норм, але й із «динамічних» звичаєвих норм, джерелом яких є, передусім, практика міжнародних кримінальних судів (трибуналів).

 11. Прикінцеві та перехідні положення КК доповнені новим розділом ІІІ, у пункті 1 якого врегульовані особливості застосування закону України про кримінальну відповідальність до «подій минулого», які вже кваліфікуватись за міжнародним правом як злочин геноциду, злочин агресії, злочин проти людяності або воєнні злочини, але ще не передбачалися як злочини за КК. 

Раніше Комітет ухвалив рекомендацію Верховній Раді розглянути законопроект про забір ДНК в українців у повторному першому читанні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.