Верховна Рада готується реформувати Нацбанк, зокрема функції щодо забезпечення стабільності гривні

7 вересня Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики розглянув та рекомендував ухвалити у першому читанні реформу Національного банку.

Відповідний законопроект 5850 про реформу діяльності НБУ вніс до парламенту голова податкового Комітету Верховної Ради від «Слуги народу» Данило Гетманцев.

Під час обговорення на Комітеті було висловлено чимало критики, з деякими зауваженнями погодився і сам Гетманцев. Але, як було зазначено членами Комітету, дана реформа – вимога МВФ.

Змінити валютну політику

Зокрема, із закону про НБУ вилучається визначення понять «девізна валютна політика» (політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти) та «дисконтна валютна політика» (зниження або підвищення НБУ процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал), а також «міжнародні стандарти професійної практики внутрішнього аудиту».

Відповідно із закону про НБУ повністю виключається і стаття 46 «Дисконтна та девізна валютна політика». Нагадаємо, наразі відповідно до цієї статті НБУ «здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют. Національний банк здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках».

Також змінюється поняття «грошово-кредитна політика».

Якщо зараз за законом це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України, то автор законопроекту пропонує прибрати згадування, зокрема, про «забезпечення стабільності гривні».

За його пропозицією, «грошово-кредитна політика – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на досягнення цінової стабільності шляхом використання інструментів грошово-кредитної політики».

Відповідні зміни вже викликали запитання і Головного науково-експертного управління ВР.

«Дискусійним у правовому відношенні виглядає визначення оновленого поняття «грошово-кредитна політика» (абз. 9 ст. 1), яку пропонується розглядати як комплекс заходів, спрямованих на «досягнення цінової стабільності», а не на «забезпечення стабільності грошової одиниці України», як це передбачено чинною нормою, зокрема, у контексті припису ст. 99 Конституції України, за якою основною функцією НБУ є саме забезпечення стабільності грошової одиниці (аналогічний припис міститься і в ч. 1 ст. 6 Закону), а при виконанні своєї основної функції НБУ має лише виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі (ч. 2 ст. 6 Закону).

Принагідно звертаємо увагу на те, що у визначенні нового терміна «контроль за проведенням грошово-кредитної політики – щорічне оцінювання узгодженості реалізації Національним банком України грошово-кредитної політики з досягненням у середньостроковій перспективі інфляційних цілей, визначених Основними засадами грошово-кредитної політики, з урахуванням поточного і прогнозованого економічного та фінансового розвитку України та світу з метою виконання Національним банком України своєї основної функції» (зміни до ст. 1 Закону), контроль за проведенням грошово-кредитної політики підпорядковується саме меті «виконання Національним банком України своєї основної функції», якою, як вже було зазначено, є забезпечення стабільності грошової одиниці.

Одночасно виникають питання щодо способу оцінки узгодженості реалізації НБУ грошово-кредитної політики з досягненням інфляційних цілей з урахуванням поточного і прогнозованого економічного та фінансового розвитку світу та, власне, змісту самого поняття «прогнозований економічний та фінансовий розвиток світу», - зазначає ГНЕУ ВР у своєму висновку.

Отже, разом із тим у законі з’явиться поняття «контроль за проведенням грошово-кредитної політики» (щорічне оцінювання узгодженості реалізації НБУ грошово-кредитної політики з досягненням у середньостроковій перспективі інфляційних цілей, визначених Основними засадами грошово-кредитної політики і т. д.).

Змінюються також поняття «платіжний баланс» (на те, що «це сукупність економічних операцій, які проводяться між резидентами та нерезидентами за певний період часу. У платіжному балансі відображаються операції з товарами, послугами, первинними та вторинними доходами, операції, пов’язані з фінансовими вимогами і зобов'язаннями по відношенню щодо інших країн світу») і «спеціальні права запозичення» (пропонується визначити, що це «міжнародно визнаний резервний актив, створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародно визнаних резервних активів»).

Курс гривні

Змінюється стаття 36 «Курс гривні». Наразі вона визначає таке:

«Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу».

Однак депутати пропонують викласти цю статтю іншим чином:

«Стаття 36. Курс гривні

Національний банк розраховує та оприлюднює офіційний курс гривні до іноземних валют, облікову ціну банківських металів».

Інструменти грошово-кредитної політики

Замість «засобів та методів» вводяться «інструменти» грошово-кредитної політики.

Зокрема, пропонується додати, що НБУ застосовує валютні інтервенції (купівля-продаж валютних цінностей на валютних ринках) і операції з деривативними (похідними) фінансовими інструментами (процентними та валютними).

Також визначається, що Національний банк має право нараховувати відсотки на кошти, розміщені на рахунках банків, відкритих у Нацбанку. Таке нарахування здійснюється Національним банком із застосуванням визначених ним процентних ставок.

Управління золотовалютними резервами

Змінюється стаття 28 закону про НБУ, яка регулює питання управління золотовалютними резервами.

На даний час дана стаття визначає, що Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.

Цю статтю пропонується викласти таким чином:

«Стаття 28. Управління золотовалютним резервом

Національний банк забезпечує управління золотовалютним резервом, здійснюючи його розміщення у міжнародно визнані резервні активи за діючими на ринку ставками, у тому числі від’ємними».

У ст. 29 щодо операцій відкритого ринку пропонується додати, що такими операціями НБУ є купівля-продаж казначейських зобов'язань, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку, в тому числі на умовах зворотнього продажу або купівлі (угоди репо).

Із статті 47 «Структура золотовалютного резерву» пропонується прибрати норму, що «для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активів». Замість цього з’явиться норма про те, що «золотовалютний резерв може включати такі міжнародно визнані резервні активи».

Поповнення та використання золотовалютного резерву

У відповідній статті 48 закону про НБУ пропонується виключити норму про те, що поповнення золотовалютного резерву НБУ відбувається, у тому числі, шляхом отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами.

Замість цього прописано, що таке поповнення відбувається шляхом, зокрема, отримання монетарного золота від операцій з банківськими та дорогоцінними металами; отримання доходів в іноземній валюті та монетарному золоті.

Із закону також викреслено норми, що використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами.

Види операцій Національного банку

Змінюється стаття 42 «Види операцій Національного банку».

Так, наразі вона визначає, що НБУ розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А.

Замість цієї норми прописано, що НБУ «розміщує золотовалютний резерв самостійно або через уповноважені ним юридичні особи, що надають фінансові послуги на міжнародних ринках».

Також стаття доповнюється нормою про те, що НБУ «проводить операції з деривативними (похідними) фінансовими інструментами (процентними та валютними), операції репо».

Заборона на операції з фінансування Держбюджету

Окрім того, у законі про НБУ визначається, що Національний банк не має права здійснювати будь-які інші операції, які мають на меті фінансування Державного бюджету України.

Перевірки банків та інкасаторів

До повноважень Національного банку щодо організації готівкового грошового обігу (ст. 33) пропонується додати, що Національний банк у визначеному ним порядку має право проводити перевірки банків та інших юридичних осіб, які отримали ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, щодо дотримання ними вимог нормативно-правових актів Національного банку з питань порядку ведення касових операцій, інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, організації охорони приміщень.

Рада НБУ

Із переліку повноважень Ради НБУ прибирається те, що вона здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї.

Також прибирається те, що Рада вносить Правлінню Національного банку рекомендації стосовно:

методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

політики курсоутворення та валютного регулювання;

розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

вдосконалення платіжної системи;

інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку.

Окрім того, з повноважень Ради НБУ приберуть можливість звернутися до Голови Національного банку або до Верховної Ради та Президента України з викладенням своїх позицій у разі неодноразового невиконання або неналежного виконання Правлінням Національного банку рішень Ради НБУ, які є обов’язковими згідно з законом.

Також виключено положення про обов’язкове (за деякими виключеннями) публікування рішень Ради і про те, що рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів.

Нові умови для голови НБУ

Змінюються і кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду Голови НБУ.

Серед іншого, прописано, що особа не може бути Головою Національного банку, якщо вона має представницький мандат або обіймає чи обіймала посаду керівника органу державної влади, іншого державного органу, Голови чи члена Ради Національного банку (крім Голови Національного банку), якщо не минув один рік з дня її звільнення з такої посади, або є  державним службовцем, або є керівником політичної партії чи членом керівного органу політичної партії, або є працівником юридичної особи, у тому числі її керівником, чи входить до складу керівного органу юридичної особи (крім Національного банку та інших юридичних осіб, у керівних органах яких законом передбачена участь представників Національного банку або акції (частки, паї) яких належать Національному банку), або є прямим чи опосередкованим власником акцій (часток, паїв) юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.