Нарушение права на защиту не может быть «частичным» – ВСП оставил в силе дисциплинарное взыскание судье ВАКС Виктору Маслову, который запретил подозреваемому общаться «со всеми на свете»

Судья не может «частично» нарушить право человека на защиту – это право либо нарушено, либо нет. К таким выводам пришел Высший совет правосудия, рассматривая жалобу судьи Высшего антикоррупционного суда Виктора Маслова на решение Дисциплинарной палаты о привлечении его к дисциплинарной ответственности. В итоге ВСП отказал Маслову в удовлетворении его жалобы 8 голосами против 3 голосов членов Совета правосудия.

Віктор Маслов намагався пояснити свою ухвалу про заборону підозрюваному спілкуватися з невизначеним колом осіб – фактично, як зазначав захист, «з усіма на світі», «переважною» судовою практикою ВАКС. Також він посилався на вимоги сторони обвинувачення, «резонанс» справи, відомість свідка-викривача – екс-міністра інфраструктури Олександра Кубракова, якого жодного разу ВАКС у суді так і не допитав тощо. Втім, ці аргументи не змогли спростувати основного – порушення внаслідок такої заборони прав підозрюваного.

Як раніше повідомляла «Судово-юридична газета», Дисциплінарна палата ВРП вирішила застосувати до Віктора Маслова дисциплінарне стягнення через те, що він у своїй ухвалі від 11 липня 2024 року визначив не конкретних осіб, з якими заборонено спілкуватися підозрюваному, і навіть не якусь категорію, а поширив цей предмет заборони на необмежене коло осіб. Фактично він поклав на підозрюваного неконкретизований процесуальний обов’язок. Таким чином були закладені підстави для настання для підозрюваного негативних процесуальних наслідків у виді стягнення застави, посилення запобіжного заходу тощо. Як з’ясувалося, такі рішення Маслов у цьому кримінальному провадженні ухвалював неодноразово. При чому робив це навіть за власною ініціативою – без відповідного клопотання прокурора.

Як зауважила сторона захисту, підозрюваному в цій справі Сергію Копистирі внаслідок ухвали Маслова фактично було заборонено звертатися до міжнародних установ, зокрема до ЄСПЛ, мати комунікацію з іншими державними органами, тобто, навіть скаржитися до ВРП. Він не міг обрати нового адвоката, бо з ним теж потрібно буде обговорити зміст підозри.

ДП ВРП дійшла висновку, що суддя Маслов допустив істотне порушення норм процесуального права, а саме не дотримав приписів ч. 5 статті 194 КПК, що полягає в невиконанні вимог закону в частині обов’язкового визначення осіб, з якими підозрюваний не має права спілкуватися, що вплинуло на реалізацію права підозрюваного на захист.

Зі свого боку, обгрунтовуючи свою скаргу на рішення ДП ВРП, Віктор Маслов вказав, що «дисциплінарна відповідальність судді за його рішення суперечить міжнародним стандартам», а також, що існує «імунітет судді від відповідальності за тлумачення закону».

На його думку, немає необхідності зазначати ПІБ осіб, стосовно спілкування з якими потрібно встановлювати заборону, і КПК такої вимоги не містить. «Це усталена судова практика. Більше 500 рішень, де судді застосували аналогічне формулювання», вказав він.

Далі Віктор Маслов почав апелювати до прізвищ підозрюваних та «резонансу» справи. Зокрема, він вказав, що це «відомі» підозрювані, а заявником-викривачем виступив сам екс-міністр Олександр Кубраков. Хоча, як зазначила сторона захисту, самого Кубракова так жодного разу і не викликали до суду, і це створює враження, що його показання були вже не так і потрібні. Прикметно, що, на переконання сторони захисту, Кубраков у цій справі був фіктивним викривачем – НАБУ і САП безпідставно наділило його таким статусом, щоб визначити підслідність справи за НАБУ і надати їй суспільного резонансу. 

До того ж, на думку Маслова, ДП ВРП застосувала «нерелевантні судові рішення».

«Бо так вказала сторона обвинувачення у клопотанні»

Під час засідання член ВРП Юлія Бокова поцікавилася, чому в інших ухвалах до декільком справам Віктор Маслов все ж визначав конкретні прізвища осіб, з якими має утриматися від спілкування підозрюваний. Хоча, як раніше вказав суддя, КПК такої «вимоги не містить».

Вона навела номери справ 991/3012/25, де в резолютивній частині чітко перелічені ПІБ осіб, з якими потрібно утриматися від спілкування, та 991/8681/25 (ухвала Маслова від 29.08.2025 року).

«Чому у Вас така різниця між позиціями?» – запитала вона Маслова.

На це Віктор Маслов відповів, що «різниці немає», але «різниця полягає у клопотанні сторони обвинувачення, яке надійшло на розгляд».

«КПК зазначає, що слідчий суддя розглядає матеріали в межах тих, які винесені на розгляд сторонами. Це засада диспозитивності. Тож, відповідно, я в першу чергу виходив з клопотання. Якщо детектив чи прокурор зазначає конкретний перелік осіб, спілкування з якими, на його переконання, буде нести якісь ризики, я виходжу саме з таких вимог. У справі Копистирі сторона обвинувачення ініціювала таке клопотання без конкретного переліку осіб», вважає суддя ВАКС.

Тобто, сторона обвинувачення виклала своє прохання – а суддя його задовольнив.

Член Вищої ради правосуддя Роман Маселко вирішив уточнити, чи дійсно Маслов керувався власним переконанням або просто пішов «протореною стежкою».

На це Маслов відповів, що, на його думку, законодавець «спеціально не зазначав такої вимоги, щоб слідчий суддя зазначав конкретних осіб в своїй ухвалі». «Бо іноді, як у справі Копистирі, матеріали справи не дають можливості встановити всіх осіб, з якими треба заборонити спілкування. Передбачити, до кого саме він звернеться – це неможливо. Тому прокурори ініціювали таке розширене формулювання КПК і просили його задовольнити. І я застосував таке формулювання», підкреслив Маслов.

Адвокат Олена Ножовнік підкреслила, що формулювання прокурора може бути будь-яке, але ж суд має виходити з приписів закону і викладати власне бачення, а не просто відображати бажання прокурора в ухвалі. Крім того, слідчий суддя має розглядати ті ризики, які існують станом на момент подання клопотання, а не просто копіювати свою попередню позицію.

Сторона захисту також наголосила на тому, що на час прийняття ухвали досудове розслідування вже було завершене. Тобто, коло осіб вже було встановлене. Тож, ніщо не заважало судді керуватися законом, а не клопотанням обвинувачення, і визначити перелік встановлених осіб, стосовно яких існувала процесуальна потреба в обмеженні спілкування з підозрюваним.

«Ухвалу від 11 липня 2024 року із зазначеною забороною він постановив уже після закінчення досудового розслідування, коли процесуальна потреба в обмеженні спілкування могла існувати лише стосовно певних свідків, а не «будь-кого», підкреслила адвокат.

Захист пояснив, що коли обвинувальний акт у цій справі було направлено до суду, то головуюча у справі суддя ВАКС Віра Михайленко виправила встановлену суддею Масловим заборону, обмеживши можливість спілкування підозрюваного лише із свідками у справі.

До того ж, хоча суддя Маслов і стверджував, що своєю ухвалою від 11 липня 2024 року він «лише продовжив дію раніше встановленого ним процесуального обов’язку», як зауважила адвокат, він чомусь упускає два важливих моменти.

По-перше, саме він у цьому кримінальному провадженні запровадив таке формулювання обов’язку – ухвалою від 18 січня 2024 року, а потім вже його почали використовувати прокурори САП.

По-друге, Маслов зробив це з власної ініціативи, оскільки прокурор у клопотанні не просила і не доводила необхідність такого обов’язку. Прокурор просила покласти на підозрюваного зовсім інший за змістом обов’язок.

«Таким чином, суддя Маслов вийшов за межі клопотання прокурора. І його неодноразове твердження у процесі цього дисциплінарного провадження про те, що він як суддя зв’язаний клопотанням прокурора і ніколи не виходив за межі прокурорських клопотань – не відповідає дійсності», пояснила Олена Ножовнік.

«Відомість» підозрюваних та Кубраков як аргумент

Щодо такого аргументу Маслова для заборони спілкування «з усіма на світі», як наявність у справі викривача-Кубракова, Олена Ножовнік вказала, що саме Маслов відмовив у задоволенні її клопотання допитати у судовому засіданні свідка Кубракова.

«Свідок Кубраков жодного раз не був викликаний у судове засідання і не був допитаний. Тому відомості, що він надавав, показання, є відносними з урахуванням положень статті 23 КПК», підкреслила вона.

Нагадаємо, раніше захист вказав, що самого заявника–викривача Кубракова детективи НАБУ допитали аж через 8 місяців після подання ним заяви і за тиждень до завершення досудового розслідування у цій справі – 5 квітня 2024 року. Крім того, у сторони захисту є сумнів, що названий викривачем Кубраков насправді був першоджерелом інформації про нібито висловлення пропозиції щодо надання йому неправомірної винагороди, і на той час міністр подав свою заяву уже після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Також Віктор Маслов під час засідання ВРП апелював до справи Олексія Чернишова. «Мабуть, у пана Маслова є більш детальна інформація. Напевно, з ним поділилася САП відомостями, яких немає у кримінальному провадженні. Оскільки у КП відсутні відомості, де фігурує Чернишов чи інші особи названі паном Масловим», зауважила адвокат.

Стосовно ж «великих зв’язків», якими, на думку судді ВАКС, міг користуватися підозрюваний, то в його ухвалах немає відомостей про ці зв’язки. «Такі відомості не були надані в судових засіданнях і вони не відображені в жодній ухвалі судді Маслова», зазначила Ножовнік.

«Адвоката можна залучити, не розповідаючи йому суть підозри»

Роман Маселко все ж вирішив з’ясувати те, як Маслов усвідомлює наслідки своєї ухвали. «На думку скаржника, це дуже серйозні обмеження, до прикладу, звертатися до ВРП, до міжнародних організацій. Чи може пан Копистира сповідатися своєму священнику, з огляду на Вашу ухвалу?» – поцікавився він.

«Вочевидь, застосоване мною формулювання унеможливило спілкування, викладене у письмовому повідомленні про підозру. Щодо гріхів чи якихось інших обставин, звичайно, що можливе спілкування. А стосовно обставин підозри таке спілкування виключалося» – вказав Маслов.

«А у ВРП він міг звернутися з використанням якихось елементів з підозри?» – уточнив Маселко.

На це Маслов висловив думку, що підозрюваний подав кілька скарг до ВРП, «тому стверджувати, що це перешкоджало його праву, не може». Однак, як зазначила адвокат Ножовнік, її підзахисний подав до ВРП лише одну скаргу на дії судді Маслова – і зробив це лише тоді, коли встановлену суддею Масловим заборону спілкуватися «з усіма на світі» судом (головуюча суддя Віра Михайленко) було фактично скасовано – Копистиру зобов’язано було утриматись від спілкування лише із свідками у цьому провадженні. Тоді у її підзахисного і з’явилась можливість особисто звернутися до ВРП з дисциплінарною скаргою.  

Більш того, на думку Віктора Маслова, підозрюваний може залучати адвоката, не розповідаючи йому деталей підозри.

«Я не перечитував це все. У нього щонайменше 3 захисника. Процедура залучення захисника не передбачає попереднього обговорення із захисником обставин провадження. Захисника можуть залучити навіть родичі, не розповідаючи про суть скарги» – вважає Віктор Маслов.

Втім, Олена Ножовнік нагадала, що право на захист не починається і не закінчується наявністю захисника.

«Навіть за наявності 5-10 захисників підозрюваний може сам реалізувати свої права без участі захисника. Проконсультуватися із захисником, бо перед укладенням договору потрібно повідомити кваліфікуючі обставини справи, які б дозволили захиснику визначитися. Наявність такої практики не означає, що її не потрібно змінювати, якщо вона незаконна. Йде мова не лише про мого клієнта, але й права інших людей», підсумувала вона.

Також члени ВРП цікавилися, чи настали для підозрюваного негативні наслідки порушення процесуального обов’язку.

Як зауважила сторона захисту, детективи НАБУ та прокурори САП зробили спробу скористатися встановленою суддею Масловим забороною для того, щоб істотно погіршити процесуальне становище підозрюваного – інкримінувавши йому порушення заборони на спілкування «з будь-якими іншими особами».

Так, прокурор САП Дроботова порушила перед слідчим суддею ВАКС питання про звернення в дохід держави частини застави 25 млн грн, змінити застосований до підозрюваного Копистири запобіжний захід, застосувавши до нього заставу у більшому розмірі – 150 млн грн та покласти на нього додаткові обов’язки, зокрема, носити електронний засіб контролю.

Водночас, слідчий суддя ВАКС, яка розглядала це клопотання, відмовила прокурору, зазначивши в ухвалі, зокрема, що обов’язок утримуватись від спілкування з будь-якими іншими особами, перелік яких нікому не відомий, а визначення кола яких належить виключно до розсуд слідчого чи прокурора, з урахуванням того, що кримінальне провадження має здійснюватися на основі змагальності, може призвести до обмеження права підозрюваного на захист.

Чия практика «паралельна»

Також Віктор Маслов у скарзі посилався на те, що ДП ВРП запровадила «паралельну практику». Втім, як вказала Олена Ножовнік, паралельною є якраз практика покладення процесуального обов’язку про тотальну заборону спілкування, яка суперечить закону.

«Відповідно до пункту 4 ч. 5 ст. 194 КПК слідчий суддя може зобов’язати підозрюваного утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею.

Ключовим моментом у цьому законодавчому приписі є те, що суддя має визначити особу чи осіб, з якою чи якими підозрюваному взагалі заборонено спілкуватися. Або ж – другий варіант – визначивши таку особу визначити ще й умови спілкування підозрюваного з нею.

Усе чітко і зрозуміло з точки зору завдань кримінального провадження: з одного боку обмежується вплив підозрюваного на інших осіб (свідків, потерпілих тощо), з іншого встановлюється зрозуміла для підозрюваного заборона на спілкування – з конкретно визначеними особами та з дотриманням визначених умов спілкування (як правило, це стосується обставин справи).

І до певного часу судова практика була єдиною – слідчі судді та суди визначали конкретних осіб, із якими підозрюваному заборонялось спілкуватися, або ж визначали категорії таких осіб у певному кримінальному провадженні – інших підозрюваних, свідків, потерпілих. Така практика й наразі у судовій системі України є превалюючою.

Але на певному етапі з’явилася інша практика – паралельна, як її називає суддя Маслов. Якщо виходити з наведеної ним у скарзі таблиці, то формулювання обов’язку щодо заборони спілкуватися не з визначеними судом, а «з будь-якими особами» було запроваджено суддями ВАКС. Перше з таких рішень, наведених суддею Масловим у таблиці, було ухвалено 27 червня 2020 року і воно було ухвалене суддею ВАКС», зазначила вона.

Отже, існують сотні тисяч судових рішень, у яких застосовано принципово інше формулювання – з визначенням конкретних осіб, з якими підозрюваним заборонено спілкуватися.

«Право на захист є ширшим, ніж право мати захисника»

Доповідач з даного питання, член ВРП Олексій Мельник зазначив, що погоджується з тим, що формулювання в ухвалі заборони спілкуватися з «будь-якими» особами не є вірним. І в діях судді Маслова має місце порушення, хоча, на його думку, воно не є «істотним». Тому він запропонував скаргу судді задовольнити.

«Моя думка змінилася в процесі сьогоднішнього диспуту. Я змінив своє ставлення до цієї статті. І дійсно погоджуюся з пані адвокатом, Оленою Іванівною, що «свідки» і «потерпілі» буде достатньо для конкретизації цього обов’язку. Але я не погоджуюся з приводу «будь-яких осіб», як зазначено в ухвалі судді Маслова. Втім, ми не суд вищої інстанції, щоб роз’яснювати, як має трактуватися ця норма», вказав Олексій Мельник.

Також він підкреслив, що «право на захист є ширше, ніж право мати захисника, як правильно вказала пані адвокат».

В свою чергу, заступник голови ВРП Оксана Кваша зауважила, що право на захист є одним з фундаментальних у кримінальному процесі.

«Право на захист не може бути порушене частково. Або воно існує так, як має бути, або воно порушене. На мою думку, це є істотним порушенням. Наша місія якраз полягає у тому, щоб сказати, що право підозрюваного на захист не може бути порушеним жодним чином», підсумувала вона, запропонувавши залишити рішення ДП ВРП в силі і відмовити Маслову у задоволенні скарги. За цю пропозицію проголосувало 8 членів ВРП.

Вища рада правосуддя у своєму рішенні констатувала, що Конституція та закони України покладають на суд обов’язок захистити та забезпечити підозрюваному право на захист. Складовою права на захист є право особи не давати показань або пояснень стосовно себе, членів сім’ї чи близьких родичів, яке передбачено частиною першою статті 63 Конституції України. Згідно з ч. 2 статті 18 та ч. 3 статті 42 КПК підозрюваний має право не говорити нічого з приводу підозри проти нього або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання.

ВРП зазначила у рішенні, що встановлення підозрюваному заборони спілкуватися з «будь-якими», а не з визначеними судом особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, порушує приписи ст. 63 Конституції України, статей 18 та 42 КПК, оскільки по суті означає протиправну зміну права підозрюваного не говорити нічого з приводу підозри проти нього на обов’язок не говорити нікому нічого з приводу такої підозри.

***

Дійсно, Вища рада правосуддя не є судом, однак така позиція ВРП може повернути судову практику на чіткий шлях. Вочевидь, судді місцевих судів, аналізуючи ухвали тих суддів ВАКС, які не вважають за потрібне чітко окреслювати покладені на підозрюваних заборони, можуть помилково вважати цю практику єдино вірною – адже Антикорупційний суд мав стати прикладом того, як повинні розглядатися складні кримінальні справи.

З огляду на те, як суддя пояснював членам ВРП причину різниці у своїх же підходах до заборон, і самі судді ВАКС можуть не завжди усвідомлювати значення своїх рішень для застосування судами норм КПК по всій Україні.

Втім, порушення основоположних прав підозрюваного згодом може стати предметом розгляду ЄСПЛ – і тоді не 500, а десятки тисяч рішень різних судів можуть бути поставлені під сумнів. Нагадаємо, що лише за період з 1 січня 2025 року до 1 липня 2025 року Європейський суд з прав людини ухвалив 86 рішень у справах проти України на загальну суму 2 420 157 євро, тобто близько 119 млн грн.  Тож, вочевидь, рішення ВРП може бути дуже своєчасним для запобігання тій ситуації, коли Україні доведеться сплачувати мільйонні компенсації за порушення Конвенції у частині права підозрюваного на захист. А головне – це рішення може запобігти масовому порушенню судами права підозрюваних та обвинувачених на захист.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.