Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов’язання, як закінчення строку дії договору: Верховний Суд

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми" на постанову Північного апеляційного господарського суду у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов'язання вчинити дії.

Обставини справи

У липні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі – АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми" (далі – ТОВ "НВП "Агроресурссистеми") про зобов'язання відповідача надати повний обсяг послуг у порядку та на умовах договору про закупівлю послуг від 25.07.2016 № 1607000751 (далі – договір від 25.07.2016) за етапом 1 "Виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування" та за етапом 2 "Виготовлення робочого проекту землеустрою щодо технічної та біологічної рекультивації земель", передбачених у технічному завданні (додаток № 1) і календарному плані (додаток № 2) договору від 25.07.2016.

В обґрунтування позову АТ "Укртрансгаз" наголосило, що відповідач не у повному обсязі виконав зобов'язання за договором від 25.07.2016, а саме не надав послуги за етапами 1, 2, тому товариство вважало правомірним звернення з позовом про примусове виконання обов'язку в натурі.
ТОВ "НВП "Агроресурссистеми" у відзиві на позов заперечило проти заявлених вимог і просило відмовити у їх задоволенні, акцентувало, що під час дії спірного договору відбулися зміни у законодавстві, що унеможливило виконання робіт у повному обсязі у визначені у договорі строки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 (суддя Кирилюк Т. Ю.) у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із правової неможливості задоволення заявленого позову, оскільки на час звернення до суду із цим позовом строк надання відповідачем послуг, а також строк дії спірного договору вже спливли; закінчення строку дії договору унеможливлює примусовий захист права сторони на отримання послуги (виконання робіт), хоча і не позбавляє іншу сторону права виконати своє зобов'язання добровільно.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (судді: Куксов В. В. - головуючий, Яковлєв М. Л., Шаптала Є. Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Апеляційний господарський суд, беручи до уваги ненадання відповідачем спірних послуг за договором від 25.07.2016, а також те, що закінчення строку дії цього договору не звільняє його сторони від необхідності виконати зобов'язання за таким договором, у цьому випадку – не звільняє відповідача від обов'язку надати у повному обсязі послуги, які є предметом спору, та, зважаючи на ефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

Як свідчать матеріали справи та установили суди, 25.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (наразі – АТ "Укртрансгаз") в особі філії "Харківтрансгаз" – замовником і ТОВ "НВП "Агроресурссистеми" – виконавцем укладено договір про закупівлю послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги із виготовлення технічної документації із землеустрою (право земельного сервітуту) та розробки робочого проекту землеустрою щодо технічної та біологічної рекультивації земель та виготовлення агрохімічних паспортів за об'єктом: "Реконструкція газпроводу-відводу DN 300 до газорозподільної станції "Тернівка", а замовник, у свою чергу, – прийняти та оплатити такі послуги. Склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за цим договором, сторони визначили у технічному завданні (додаток № 1).

У розділі IV договору від 25.07.2016 сторони передбачили, що оплата виконаних і прийнятих послуг здійснюється замовником упродовж 180 календарних днів на підставі відповідних актів здачі-приймання. Строк надання послуг згідно з пунктом 5.1 договору від 25.07.2016 – із дати укладення договору і до 31.12.2017.
У додатку № 2 до цього договору сторони погодили календарний план з надання послуг.

Відповідно до пункту 10.1 спірного договору він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 29.06.2018.

Порушення відповідачем (виконавцем) умов зазначеного договору щодо надання у повному обсязі послуг за етапом 1 "Виготовлення технічної документації із землеустрою, що посвідчує право обмеженого користування земельними ділянками (право земельного сервітуту) та виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування" та за етапом 2 "Виготовлення робочого проєкту землеустрою щодо технічної та біологічної рекультивації земель" стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У частинах 1 і 4 статті 631 цього Кодексу передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов’язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

За загальним правилом зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 – 601, 604– 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов’язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Згідно з пунктом 10.3 договору від 25.07.2016 закінчення строку його дії не звільняє сторони від виконання обов’язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

 Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, урахував наведені положення законодавства та умови спірного договору (пункт 10.3), згідно з яким, зокрема, передбачено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов’язків, взятих на себе за цим договором і від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, взяв до уваги факт ненадання відповідачем за договором послуг, які є предметом спору у цій справі, а також те, що обраний позивачем у спірних зобов'язально-правових відносинах спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є тим належним та ефективним (у розумінні положень статті 13 Конвенції) способом захисту порушеного права позивача, який забезпечує реальне поновлення його порушених прав, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з чим погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.

Апеляційний господарський суд також надав оцінку аргументам відповідача, що невиконання ним зобов'язань за договором стало наслідком змін у земельному законодавстві, та відхилив ці аргументи, зазначивши, що змін до спірного договору сторони не внесли; не ініціював внесення відповідних змін відповідач і у судовому порядку.

Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агроресурссистеми" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 910/9167/19 залишити без змін.

Повний текст постанови КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19 доступний за посиланням. 

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала постанову КГС ВС щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.