Проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого: позиція ВС

Суть спору полягає в тому, що на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження на підставі акта про його відмову в проведенні перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності як арбітражного керуючого. Про це йдеться на офіційному сайті ВС.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що будь-яких письмових заяв, повідомлень або звернень щодо продовження терміну перевірки чи її відкладення до органу контролю від позивача не надходило, у зв’язку з чим дійшли висновку про безпідставність посилання позивача на той факт, що він вчасно надав документи, оскільки до органу контролю документи надійшли вже після встановлення факту відмови в проведенні перевірки та складення акта про відмову.

Правова позиція Верховного Суду

Верховний Суд із висновками судів попередніх інстанцій не погодився та скасував їх рішення з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначила, що у п. 2.7 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 р. № 1284/5) встановлено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п’ять днів до дня початку позапланової перевірки з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку. При обчисленні зазначених строків повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством.

Арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому органом контролю у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід’ємною частиною матеріалів перевірки (підпункт 2.15.2 Порядку).

Суд також зазначив, що відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважається безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю (абз. 3 підпункту 4.7.1 п. 4.7 Порядку).

Із повним текстом постанови Верховного Суду від 16.04.2020 р. у справі № 820/3114/17 можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що за процесуального керівництва Київської місцевої прокуратури № 6 викрито на одержанні неправомірної вигоди арбітражного керуючого (ч. 4 ст. 368-4 КК України).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.