Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини: огляд практики ККС ВС
На сайті Верховного Суду оприлюднено огляд практики ККС ВС щодо застосування норм кримінального процесуального права в частині визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини станом на жовтень 2020 року, зокрема, про:
- розмежування ознак порушення процесуального закону та істотного порушення прав і свобод людини як підстав для визнання доказів недопустимими;
- оцінку доказів, отриманих під час огляду та обшуку, які були проведені з порушенням правил, передбачених КПК;
- обставини, які свідчать про добровільну згоду особи на проникнення до домоволодіння;
- оцінку судом обґрунтованості слідчих дій, які здійснювались як невідкладні, в контексті перевірки допустимості доказів, отриманих у ході такої слідчої дії.
Предметом розгляду Касаційного кримінального суду також були й інші питання застосування норм кримінального процесуального права України, а саме: допустимість показань свідка, який перебував перед допитом у відділенні поліції; наявність ознак провокації кримінального правопорушення, яка має наслідком недопустимість доказів, отриманих на підставі проведення негласних слідчих (розшукових) дій; процесуальне значення відсутності висновку НАЗК про встановлення факту порушення антикорупційного законодавства суб’єктом декларування при визначенні допустимості доказів у цьому провадженні.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи є наявність непогашеної судимості перешкодою для застосування статті 75 КК України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.
