«Активистов» обвинили в манипуляциях: в США обнародовали отчет
Антоніна Славицька
народний депутат України
Ще донедавна сумніватися у святості «громадських активістів» було ознакою поганого виховання. Патріотична бульбашка вимагала до них поваги. А всіх, хто вживав «нехороше» слово «грантоїд», таврувала як посібників корупціонерів та противників реформ. Так тривало роками, якщо не десятиліттями. Повномасштабна війна нічого не змінила у подібних розкладах: «активісти», як і раніше, виступали гуру в сфері реформ, причому будь-яких. Громадський сектор залишався недоторканним, аж ось біда прийшла, звідки не чекали.
Американська мережа Armada Network дорікнула українським грантовим «активістам» у маніпуляціях, конфлікті інтересів і перетворенні реформ на джерело постійного заробітку. Звіт організації представив в Європейському парламенті колишній конгресмен США Грег Гарпер. Документ було презентовано 5 лютого, а відгомін цього скандалу докотився до України тільки нещодавно. Сьогодні ми пройдемося по основних пунктах американського звіту та покажемо, що саме закидають нашим «активістам».
Хто представив звіт та до чого тут адвокатура
Зауважу, що документ представили відразу кілька уповноважених осіб. У презентації взяли участь депутат Європарламенту Рейніс Познякс, засновник Armada Network Дейл Армстронг, екс-директор IRI (International Republican Institute) в Україні Кріс Холзен та вже згадуваний Грег Гарпер. При цьому Армстронг наголосив, що для американської сторони було принципово надати міжнародній спільноті перевірені цифри на противагу політизованим заявам.
«Ми залучили провідних фахівців, щоб представити вам дещо більше, ніж просто чиюсь думку, і дещо більше, ніж чергову «луна-камеру» чи газетну статтю. Для нас головне – фактичні емпіричні дані. Це реальні показники, зібрані безпосередньо в Україні», – заявив Армстронг. Він додав, що звіт базується на опитуванні понад тисячі респондентів: адвокатів, суддів та прокурорів тощо. А ще дані підтверджують високий рівень інституційної стабільності Національної асоціації адвокатів України та її здатність проводити реформи.
Що таке «луна-камера», я поясню дещо згодом, а от фокус на адвокатурі вимагає роз’яснень просто зараз. Річ у тім, що «активісти» (зокрема, фундація DEJURE) вимагають реформи адвокатури для виконання євроінтеграційних зобов'язань, взятих на себе Україною. Адвокати вчинили дуже мудро, провівши моніторинг такої вимоги і залучивши до нього незалежних експертів. Цього свого часу не зробили судді, які пали жертвою громадського активізму і тепер пожинають його плоди у вигляді численних перевірок та переатестацій.
Але повернемося, власне, до презентації. Грег Гарпер підкреслив, що незалежність адвокатури закріплена Конституцією України, і спроби її підірвати під час війни є частиною інформаційних атак зовнішніх сил. «Ми не можемо надавати ваги групам і публікаціям, чия мета – зруйнувати суспільну довіру до професії. Маніпуляції, що проводяться добре фінансованими зовнішніми групами, мають мало спільного з правдою. Результати нашого дослідження не вказують на дискредитацію адвокатури. Навпаки, вони свідчать про високу стабільність професійної спільноти в умовах воєнного стану», – наголосив він.
А Кріс Холзен застеріг від надмірної довіри до «тіньових звітів», які часто готуються без участі самої адвокатури. «Існує надмірна залежність Брюсселя від вузького кола осіб та груп в Україні, які формують фрагментовану картину. Пропозиції радикально перебудувати адвокатуру руками політично орієнтованих громадських організацій – це спроба встановити контроль над професією, а не реально покращити її», – вважає Холзен. За його словами, в Armada Network констатують, що в Україні сформувалася ціла індустрія, яка фінансово залежить від наявності проблем у державі.
Запам’ятаємо ці слова і перейдемо до самого звіту.
Розвінчання активізму
Зроблю ще один невеликий відступ і поясню непідготовленому читачу значення слів «тіньовий звіт», які вживатиму неодноразово. «Тіньовий» в даному разі означає не «прихований» чи «таємний», а альтернативний до офіційного. Це як тіньовий кабінет міністрів, який представляє опозицію до легітимного уряду. Тож коли говорять про «тіньовий звіт», мають на увазі документ, підготовлений не органами влади, а їхніми антиподами, а в даному разі – «громадськими активістами». Компанія Armada Network проаналізувала «тіньові звіти» громадського сектору і дійшла такого висновку:
«Аналіз тіньової звітності у сфері правової реформи в Україні показує, що частина цих продуктів слугує не стільки незалежною оцінкою стану імплементації реформ, скільки інструментом конкуренції за вплив на формування політики та контроль над реформаторським порядком денним. У таких випадках визначальним фактором є не повнота доказової бази чи системність порівняння з чинними стандартами ЄС, а здатність окремих мереж організацій громадянського суспільства інституціоналізувати власні інтереси у форматі «експертних» висновків та просувати їх як єдино легітимну позицію громадянського суспільства».
Хтось колись мусив це сказати, і ось слова прозвучали, але йдемо далі.
а) безперервна критика як спосіб заробітку
Ключовою особливістю проблеми є перетворення тіньової звітності на елемент грантової економіки, де «аналітика» функціонує передусім як сервісний продукт для підтримки безперервності фінансування проєктів, а не як результат нейтрального дослідження, йдеться у звіті. Багато організацій, які систематично готують або координують тіньові звіти, відтворюють власну інституційну спроможність, послідовно позиціонуючи реформи як провальні або «контрольовані».
«У такій логіці відсутній стимул для виважених висновків, оскільки подібна нюансована оцінка – визнання як існуючих проблем, так і наявних механізмів саморегуляції – не генерує достатньої кількості інформації чи фінансових ресурсів. Натомість радикальна делегітимізація інституцій та риторика «перезавантаження» перетворюються на самодостатню умову відтворення проєктного циклу. Як наслідок, де-факто формується «проблемний ринок», на якому проблеми є не об'єктом аналізу, а ключовим активом», – сказано у звіті.
Хоч викладено це дещо складними конструкціями, головна думка зрозуміла: заперечення всього зробленого державою є єдиним способом виживання «активістів». Без постійної критики буде незрозуміло, чим вони займаються взагалі. Саме тому усі процеси зводяться до набору оціночних формул на кшталт «узурпація», «монополія», «корупція», «нелегітимність», «закритість», «контроль». Такі маркери слугують комунікаційними тригерами, але не правовими чи інституційними аргументами.
«Їх мета – сформувати політичний висновок ще до проведення аналізу: після оголошення інституту «нелегітимним» будь-яка форма самоврядування апріорі подається як неприйнятна, а будь-який «альтернативний» проєкт автоматично маркується як прогресивний». Золоті слова! Адже все, чого хочуть «активісти», говориться у звіті, це – демонтувати існуючу управлінську інституцію і замінити її структурою, яка відповідає інтересам авторів рекомендацій.
б) створення «луна-камери» з постійним цитуванням самих себе
Ось ми й підійшли до терміну, який я обіцяла пояснити. «Луна-камера» в даному разі – це посилання на ті самі джерела, які «відлунюють» у нових і нових дослідженнях, які насправді виступають копіями попередніх. Ось як про це говориться у звіті:
«Не менш проблематичною є архітектура джерел, яка відтворює ефект так званої «інформаційної бульбашки». Тіньові звіти часто спираються на обмежену кількість організацій та експертів, які систематично цитують один одного, відтворюють одні й ті ж наративи та посилаються на власні попередні публікації як на доказ своїх висновків.
За таких умов аналітичні судження циркулюють у закритому середовищі, не піддаючись зовнішній перевірці та порівнянню з альтернативними позиціями. Пізніше ці ж висновки транслюються в медіа-простір через афілійовані або лояльні платформи, де набувають форми «суспільного резонансу», а медіа-матеріали використовуються як додаткове «незалежне підтвердження» в комунікації з донорами та в політичних дискусіях».
Але це ще пів біди, відзначають автори документу. Бо найгірше те, що утворюється замкнене коло, в якому повторення меседжів замінює докази, а сконструйована видимість консенсусу витісняє реальний плюралізм позицій. Такий механізм ретрансляції дозволяє адвокаційним наративам проходити кілька етапів переформатування і повертатися до міжнародних партнерів у вигляді «експертно-підтверджених» тверджень. Тобто «активісти» згодовують своїм донорам те, що самі й породили – у відриві від реальності.
в) боротьба за свій шматок грантового пирога
У звіті також відзначається конфлікт інтересів, який не лише існує, «а й у деяких випадках систематично маскується під експертну діяльність. Деякі організації, які позиціонують себе як «представники професійної спільноти» або «експертні центри у сфері юридичної практики», не мають самоврядного мандату згідно з національним законодавством і не підзвітні професійній спільноті.
Водночас такі структури прагнуть бути сприйнятими міжнародними партнерами як легітимні «голоси професії», просуваючи рекомендації, спрямовані на обмеження повноважень або руйнування існуючих самоврядних інституцій. За своєю природою це не нейтральна експертиза, а ситуація, в якій актори, зацікавлені у зміні правил інституційної гри, мають можливість впливати на їх формування через канал так званого «незалежного» тіньового звітування».
Крім того, конфлікт інтересів посилюється фінансовими стимулами. Коли організація отримує фінансування на адвокацію змін у сфері права, а потім самостійно оцінює необхідність та доцільність цих змін у форматі «експертного» звіту, відбувається структурна підміна незалежної оцінки саморепрезентацією.
У такій моделі показником «успіху» є не фактичне покращення функціонування системи чи посилення гарантій незалежності професії, а формальне включення заздалегідь визначених пропозицій у програмні документи, умови донорських програм чи дорожні карти, де вони починають діяти як інструмент зовнішнього тиску на національні інституції. Тобто за своєю суттю це – механізм захоплення політики, який реалізується не через державні важелі впливу, а через монополізацію каналу так званого «публічного експертного голосу».
г) підточування фундаменту державності
Вся ця історія свідчить не тільки про зажерливість окремих індивідів, але й про їхні спроби зруйнувати реноме України в очах міжнародних партнерів. Хай навіть це робиться несвідомо.
Бо, як сказано у звіті, «відсутність належного розкриття фінансових, організаційних та кадрових зв'язків у тіньових звітах суттєво обмежує їхню придатність як джерела для прийняття рішень на високому рівні в Європейському Союзі. Для європейських інституцій це створює ризик підтримки реформ не на основі стандартів ЄС та порівняльної правозастосовчої практики, а на основі документів, що відображають інтереси вузького кола акторів та логіку грантового ринку».
Тобто якщо на словах «грантоїди» прагнуть реформ, то на ділі вони ці реформи вбивають.
«У сфері незалежних юридичних професій наслідки такого підходу є особливо чутливими, оскільки вони безпосередньо впливають на гарантії права на захист, збереження адвокатської таємниці та інституційну спроможність системи правосуддя в цілому.
Таким чином, проблема полягає не в критиці адвокатури чи інститутів самоврядування, а в перетворенні тіньових звітів з інструменту підзвітності на технологію делегітимізації та перепроєктування інституцій. Коли реформи підміняються інституційним демонтажем, а експертиза – адвокацією, тіньові звіти перестають бути допоміжним джерелом для Європейського Союзу і перетворюються на системний фактор ризику для верховенства права», – говорять автори документу.
Хочуть цього «активісти» чи не хочуть, але Україну вони підставляють дуже суттєво.
Трохи висновків
Так, підвести певну риску під цією історією не завадить. Отже, ще раз: що ми тут маємо?
Логіка «активістів» ясна і проста: якщо та чи інша реформа відбудеться успішно і криза зникне, зникне і потреба у фінансуванні їхніх організацій. Тому їм вигідно постійно підтримувати градус напруги, вигадувати нові «зради» і писати нові звіти. Це бізнес-модель, яка паразитує на інституційній слабкості держави. І коли західні донори починають це розуміти (а звіт Armada свідчить, що нарешті починають), для багатьох вітчизняних грантоїдів це звучить як похоронний дзвін.
Довгий час будь-яка критика на адресу «грантових реформаторів» трактувалася як саботаж євроінтеграції. Тому у документі різко критикується методологія так званих «тіньових звітів», якими українські «активісти» роками апелювали до європейських інституцій. Зокрема, американські експерти звернули увагу, що такі звіти часто готуються без запиту офіційної інформації та належного порівняльного аналізу.
При цьому окремий пласт проблем, піднятий у звіті, стосується морально-етичного аспекту так званої «боротьби за справедливість». Йдеться про фінансову мотивацію тих, хто найгучніше кричить про необхідність змін. Розділ про «грантову економіку» безжально викриває конфлікт інтересів, закладений у діяльність багатьох антикорупційних ГО.
При цьому реальні реформи гальмуються подібним активізмом дуже сильно. Частина установ виявилася із заплямованою репутацією, бо вони сприймаються як синекура для «активістів», їхніх родичів та протеже. Україна між тим й досі посідає перше місце у Європейському суді з прав людини – по рішеннях, що приймаються проти держави. Тобто тут ніяких позитивних зрушень нема, а є натомість кадровий голод у суддівській сфері, де справи розглядаються довго, а суддів відлякують безкінечні перевірки.
«Час експериментів минув. Від України не чекають руйнування структур задля гарних слайдів у презентаціях. Необхідний еволюційний розвиток», – наголосили аналітики Armada Network. Сигнал, що прозвучав із Заходу, є чітким та однозначним: годі профанацій. Потрібні інституційна спроможність, повага до професії та еволюційний розвиток. Чи почуємо ми сказане?..
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.
