Рада готується схвалити у другому читанні зміни до ЦПК, ГПК та КАСУ щодо міжнародного судового співробітництва

Верховна Рада готується ухвалити у другому читанні та в цілому законопроект щодо окремих питань міжнародного судового співробітництва 4428. Він був внесений до парламенту Кабміном від імені Мінюсту ще у листопаді 2020 року. 13 лютого 2023 року Комітет ВР з питань правової політики рекомендував його до прийняття як закон.

Наразі ще невідомо, які зміни внесені за пропозиціями депутатів до фінальної версії законопроекту. Мінюст, коли вносив законопроект, пропонував доповнити Господарський процесуальний, Цивільний процесуальний кодекси та Кодекс адміністративного судочинства положеннями, які стосуються:

• порядку надсилання судових викликів, повідомлень, а також судових рішень особам, які мають місце проживання або перебування за кордоном;
• порядку вручення документів, отримання доказів чи виконання окремих процесуальних дій відносно учасників справи, які користуються судовим імунітетом;
• звільнення документів, отриманих судом від компетентного органу іноземної держави на виконання судового доручення, від вимоги їх легалізації або проставлення на них апостиля.

Проектом Закону також пропонується доповнити ГПК, ЦПК та КАСУ положеннями, що стосуються форми і змісту судового доручення, а також виконання в Україні судових доручень іноземних судів.

Так, статтю 369 ГПК, статтю 500 ЦПК та статтю 87 КАСУ пропонується доповнити додатковою підставою для відмови у виконанні судового доручення іноземного суду у разі, якщо його виконання є несумісним з основами правопорядку (публічним порядком). Також ці статті пропонується доповнити новими частинами щодо узгодження з компетентним органом іноземної держави порядку покриття додаткових витрат, що виникають при виконанні судових доручень іноземних судів, що надходять на підставі міжнародних договорів України.

У статті 471 ЦПК пропонується встановити презумпцію наявності принципу взаємності у разі, якщо визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, залежить від взаємності.

У статтях 469 та 473 ЦПК пропонується передбачити можливість оскарження Міністерством юстиції ухвал про відмову у задоволенні клопотань про визнання (або визнання та виконання) рішення іноземного суду з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України щодо підстав відмови у визнанні (або визнанні та виконанні) у випадках, коли клопотання подавалося через Міністерство юстиції чи його територіальні органи. Запропонована норма відображає завдання Мін’юсту щодо забезпечення дотримання і виконання зобов’язань, узятих Україною за міжнародними договорами з правових питань з урахуванням статті 16 Закону «Про міжнародні договори України».

Змінами до статті 13 Закону «Про міжнародне приватне право» пропонується доповнити її положенням, яке передбачає, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, не визнаються та не тягнуть настання правових наслідків в Україні незалежно від їх легалізації чи проставлення апостиля, якщо їх зміст явно несумісний із основами правопорядку (публічним порядком) України. 

До частини другої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» пропонується внести уточнення щодо того, що стягнуті з боржника кошти можуть зараховуватися на рахунок у банку або іншій фінансовій установі, які знаходяться в Україні або в іноземній державі.

Отже, зупинимося детальніше на пропонованих змінах (у тій редакції, яка пропонувалася у першій версії, внесеній Мінюстом).

Зміни до Господарського процесуального кодексу України

Стаття 367 ГПК доповнюється нормою, відповідно до якої доручення суду України про вручення документів, отримання доказів або виконання окремих процесуальних дій відносно іноземної держави, міжнародної організації чи особи, яка користується імунітетом від цивільної юрисдикції відповідно до закону чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, надсилається Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення МЗС України для передачі дипломатичними каналами. 

Датою вручення документів іноземній державі чи міжнародній організації в такому випадку є день їх передачі дипломатичними каналами органу, відповідальному за зовнішні зносини, або дипломатичному представництву чи консульській установі іноземної держави, або органу чи представництву міжнародної організації.

Виклик свідка, який має місце проживання (перебування) за кордоном, здійснюється в порядку, передбаченому вищезгаданою статтею 367 ГПК.

Документи, отримані судом від компетентного органу іноземної держави на виконання судового доручення, направленого відповідно до статті 367 ГПК, звільняються від вимоги їх легалізації або проставлення на них апостиля.

Особам, які мають місце проживання (перебування) чи місцезнаходження за кордоном, судові виклики та повідомлення надсилаються в порядку, передбаченому статтею 367 ГПК.

Учасникам справи, які мають місце проживання (перебування) чи місцезнаходження за кордоном і брали участь у судовому процесі, але не були присутніми на судовому засіданні, повне рішення надсилається відповідно до статей 367 і 368 ГПК або у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси – в електронній формі в порядку, визначеному законом.

При цьому стаття 368 ГПК доповнюється положеннями про те, що у судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються інформація щодо відшкодування витрат на проїзд та проживання в разі виклику свідка чи експерта, а також інформація щодо винагороди експерту за проведення експертизи; а також інформація щодо можливості та порядку реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС).

Стаття 369 ГПК «Виконання в Україні судових доручень іноземних судів» доповнюється нормами про те, що судове доручення не приймається до виконання, якщо воно може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці, або його виконання є несумісним із основами правопорядку (публічним порядком) України.

Виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, на підставі якого надійшло судове доручення.

У разі коли виконання судового доручення іноземного суду вимагає додаткових витрат, суд України виконує таке доручення після узгодження порядку їх покриття з компетентним органом іноземної держави безпосередньо або через Міністерство юстиції України, якщо інший порядок зносин не визначений міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Зміни до Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 22 ЦПК «Передача юрисдикції до суду іноземної держави або перейняття юрисдикції від суду іноземної держави» доповнюється частиною 2, відповідно до якої у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд може прийняти до провадження справу, передану судом чи іншим компетентним органом іноземної держави, або передати справу на розгляд суду чи іншого компетентного органу іноземної держави.

Стаття 498 ЦПК доповнюється нормою, за якою доручення суду України про вручення документів, отримання доказів або виконання окремих процесуальних дій відносно іноземної держави, міжнародної організації чи особи, яка користується імунітетом від цивільної юрисдикції відповідно до закону чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, надсилається Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення МЗС України для передачі дипломатичними каналами.

Датою вручення документів іноземній державі чи міжнародній організації в такому випадку є день їх передачі дипломатичними каналами органу, відповідальному за зовнішні зносини, або дипломатичному представництву чи консульській установі іноземної держави, або органу чи представництву міжнародної організації.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються також інформація щодо відшкодування витрат на проїзд та проживання в разі виклику свідка чи експерта, а також інформація щодо винагороди експерту за проведення експертизи; інформація щодо можливості та порядку реєстрації офіційної електронної адреси в ЄСІТС.

Виклик свідка, який має місце проживання (перебування) за кордоном, здійснюється в порядку, передбаченому статтями 498 і 499 ЦПК.

Документи, отримані судом від компетентного органу іноземної держави на виконання судового доручення, направленого відповідно до статті 498 цього Кодексу, звільняються від вимоги їх легалізації або проставлення на них апостиля.

Особам, які мають місце проживання (перебування) чи місцезнаходження за кордоном, судові виклики та повідомлення надсилаються в порядку, передбаченому статтею 498 ЦПК. 

Учасникам справи, які мають місце проживання (перебування) чи місцезнаходження за кордоном і брали участь у судовому процесі, але не були присутніми на судовому засіданні, повне рішення надсилається відповідно до статей 498 і 499 цього Кодексу або у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси – в електронній формі в порядку, визначеному законом.

У статті 255 ЦПК «Підстави закриття провадження у справі» визначається, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо судом чи іншим компетентним органом іноземної держави прийнято до розгляду спір чи справу, передану йому у випадках, передбачених ЦПК.

У статті 468 «Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду» визначається, що якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України або є несумісним із основами правопорядку (публічним порядком) України.

До статті 469 ЦПК «Оскарження ухвали суду» додається норма про те, що з метою забезпечення дотримання і виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо взаємного визнання та виконання судових рішень ухвала про відмову в задоволенні клопотання може бути оскаржена Міністерством юстиції України з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародного договору в частині підстав для визнання та виконання рішення іноземного суду, на підставі довіреності заінтересованої особи, у випадках, коли клопотання подавалося через Міністерство юстиції України або його територіальні органи.

Стаття 471 «Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню» доповнюється нормою про те, що у разі якщо визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

В статті 473 ЦПК «Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню» передбачається, що з метою забезпечення дотримання і виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо взаємного визнання судових рішень ухвала про відмову в задоволенні клопотання може бути оскаржена Міністерством юстиції України з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародного договору в частині підстав для визнання рішення іноземного суду, на підставі довіреності заінтересованої особи, у випадках, коли клопотання подавалося через Міністерство юстиції України або його територіальні органи.

Пропонується змінити назву Розділу XI ЦПК на «ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ ТА МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО»

Так, з’являється нова стаття 497-1 «Передача юрисдикції в цивільних справах з іноземним елементом».

Вона передбачає, що у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд України може звернутися до суду чи іншого компетентного органу іноземної держави із запитом про передачу йому юрисдикції у справах щодо вжиття заходів для захисту особистих або майнових прав та інтересів особи або прийняти до свого провадження такі справи, передані йому судом іноземної держави, шляхом постановлення відповідної ухвали.

Суд України через державний орган, відповідальний в Україні за виконання міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, направляє відповідну ухвалу та звернення про передачу юрисдикції у справах щодо вжиття заходів для захисту особистих або майнових прав та інтересів особи до суду чи іншого компетентного органу іноземної держави, якщо майно або особа перебувають на території цієї держави. Ухвала, звернення та матеріали, що додаються до нього, повинні містити належним чином засвідчений переклад офіційною мовою держави, до якої направляється звернення, та бути засвідчені підписом судді та печаткою суду. Прийняття судом чи іншим компетентним органом іноземної держави до розгляду справи, переданої судом України, є підставою для закриття провадження у справі в Україні.

Звернення суду іноземної держави пересилається державним органом, відповідальним в Україні за виконання міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, на підставі якого його направлено, до Верховного Суду для ухвалення рішення щодо прийняття юрисдикції та визначення підсудності справи суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.

Також у ЦПК визначається, що судове доручення не приймається до виконання, у разі якщо воно може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці, або його виконання є несумісним із основами правопорядку (публічним порядком)  України.

Виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, на підставі якого надійшло судове доручення. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

У разі коли виконання судового доручення іноземного суду вимагає додаткових витрат, суд України виконує таке доручення після узгодження порядку їх покриття з компетентним органом іноземної держави безпосередньо або через Міністерство юстиції України, якщо інший порядок зносин не визначений міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

У статті 501 ЦПК «Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів» видозмінюється норма, відповідно до якої пропонується, що доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання, крім випадків відмови особи отримати документи, викладені іноземною мовою без перекладу, або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про дату, день, час та місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з'явилися до суду, - у день такого судового засідання.

Зміни до Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до змін пропонується визначити наступне.

Доручення суду України про вручення документів, отримання доказів чи виконання окремих процесуальних дій відносно іноземної держави, міжнародної організації чи особи, яка користується імунітетом від цивільної та адміністративної юрисдикції відповідно до закону чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, надсилається Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Датою вручення документів іноземній державі чи міжнародній організації в такому випадку є день їх передачі дипломатичними каналами органу, відповідальному за зовнішні зносини, або дипломатичному представництву чи консульській установі іноземної держави, або органу чи представництву міжнародної організації.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються також інформація щодо відшкодування витрат на проїзд та проживання в разі виклику свідка чи експерта, а також інформація щодо винагороди експерту за проведення експертизи; інформація щодо можливості та порядку реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

В ст. 87 «Виконання в Україні судових доручень іноземних судів» визначається, що судове доручення не приймається до виконання у разі, якщо воно може призвести до порушення суверенітету України або створити загрозу її національній безпеці, або його виконання є несумісним із основами правопорядку (публічним порядком) України.

Виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, на підставі якого надійшло судове доручення. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

 У разі коли виконання судового доручення іноземного суду вимагає додаткових витрат, суд України виконує таке доручення після узгодження порядку їх покриття з компетентним органом іноземної держави безпосередньо або через Міністерство юстиції України, якщо інший порядок зносин не визначений міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її представник отримали такі документи чи відмовилися від їх отримання, крім випадків відмови особи отримати документи, викладені іноземною мовою, без перекладу, або якщо така особа чи її представник, яких належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без поважних причин не з'явилися до суду, - у день такого судового засідання.

Виклик свідка, який має місце проживання (перебування) за кордоном, здійснюється в порядку, передбаченому статтями 85 і 86 цього Кодексу.

Документи, отримані судом від компетентного органу іноземної держави на виконання судового доручення, направленого відповідно до статті 85 цього Кодексу, звільняються від вимоги їх легалізації або проставлення на них апостиля.

Особам, які мають місце проживання (перебування) чи місцезнаходження за кордоном, судові виклики та повідомлення надсилаються в порядку, передбаченому статтями 85 і 86 цього Кодексу.

Учасникам справи, які мають місце проживання (перебування) чи місцезнаходження за кордоном і брали участь у судовому процесі, але не були присутніми на судовому засіданні, повне рішення надсилається відповідно до статей 85 і 86 цього Кодексу або у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси — в електронній формі в порядку, визначеному законом.

Зміни до Закону України «Про міжнародне приватне право»

Стаття 12 Закону про МПП доповнюється нормою, за якою документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав, не визнаються та не тягнуть настання правових наслідків в Україні незалежно від їх легалізації чи проставлення апостиля, якщо їх зміст явно несумісний із основами правопорядку (публічним порядком) України.

Зміни до Закону України «Про виконавче провадження»

Вносяться зміни до статті 47 «Порядок виплати стягнутих грошових сум», за якими стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі України чи іноземної держави (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі України чи іноземної держави) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом за рахунок боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. 

Яку мету декларує Мінюст

В пояснювальній записці до законопроекту Мінюст зазначає, що його метою є удосконалення процесуального законодавства України у сфері міжнародного судового співробітництва з метою:

• створення правової визначеності щодо порядку вручення документів, отримання доказів чи виконання окремих процесуальних дій відносно осіб, які знаходяться за кордоном, з метою забезпечення їхніх прав у судовому провадженні,
• закріплення положень та загальноприйнятої практики договорів про правову допомогу у цивільних справах щодо звільнення від легалізації або іншого додаткового посвідчення документів, отриманих в порядку міжнародної правової допомоги тощо;
• врегулювання правових наслідків дії іноземних офіційних документів, пред’явлених на території України;
• реалізація положень міжнародних договорів стосовно передачі юрисдикції щодо розгляду окремих категорій справ.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.