Водій, який порушив ПДР в стані сп’яніння, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження, не може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, навіть якщо потерпілий не заперечує, - Верховний Суд

Водій, який порушив правила безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, не може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням. Навіть за умови щирого каяття, відшкодування збитків потерпілому і відсутності заперечень з боку останнього на таке звільнення.

Виняток у ч. 1 ст. 75 Кримінального кодексу, який унеможливлює звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка порушила правила безпеки дорожнього руху, та яка перебувала у стані сп’яніння, має імперативний характер.

На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові по справі №170/667/21 від 15 червня 2023 року.

Обставини справи

За вироком Шацького райсуду Волинської області чоловіка засуджено за ч. 2 ст. 286-1 КК (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило (заподіяло) потерпілому тяжкі тілесні ушкодження). Вирок винесено із застосуванням ст. 69 КК і засуджено водія до покарання у виді штрафу 51 тис. грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років.

Призначаючи покарання місцевий суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а саме, те, що водій вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, одружений, з потерпілим по даний час підтримує дружні відносини.

Обставинами, що пом`якшують  покарання судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку (заподіяної шкоди) в повному обсязі. Вищезазначені обставини судом визнані такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення основного покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК нижче нижньої межі, з врахуванням ст. 69 КК, саме у виді штрафу.

Не погодившись із вироком суду першої інстанції в частині призначеного  покарання і вважаючи його м`яким, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій зазначав про необґрунтованість застосування до водія положень ст. 69 КК. Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок без зміни.

Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року за результатом розгляду касаційної скарги прокурора скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що при призначенні покарання місцевий суд належним чином не обґрунтував, які саме обставини істотно зменшують суспільну небезпеку вчиненого ним злочину та слугують підставами для застосування ст. 69 КК.

Крім цього ВС вказав, що перевіряючи доводи сторони обвинувачення, апеляційний суд не виклав обґрунтування співмірності призначеного покарання вчиненому кримінальному правопорушенню, передбаченому ч. 2 ст. 286-1 КК, враховуючи, що призначене йому покарання у виді штрафу в силу ст. 51 КК посідає перше місце у системі кримінальних покарань та вважається найбільш м`яким.

За результатами нового розгляду апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначене судом покарання у виді штрафу не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок його м`якості.

Частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції скасував вирок в частині призначення покарання та постановив новий вирок, яким призначив водію покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років та підставі статей 75, 76 КК звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Призначаючи покарання апеляційний суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК відноситься до категорії тяжких, особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, його майновий стан, одружений, відшкодування завданої потерпілому шкоди, а також щиросердечне визнання водієм своєї вини.

Також враховано досудову доповідь та думку потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

До обставин, що пом`якшують покарання водія , апеляційний суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку (заподіяної шкоди) в повному обсязі. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім цього суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно характеристики виданої командиром Добровального формування Шацької територіальної громади № 1, яка знаходиться в прикордонній зоні, водій є членом вищезазначеного формування.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

При цьому апеляційний дійшов висновку, що за встановлених в даному провадженні обставин в умовах воєнного стану можливо не враховувати обмеження, визначені ч. 1 ст. 75 КК, та вирішивши, що виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, на підставі ст. 75 КК звільнив останнього від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, поклавши на нього певні обов`язків

Прокурор знов подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Він вказав, що приймаючи рішення про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційним судом проігноровано той факт, що порушення ПДР, що призвели до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, засудженим вчинено в стані алкогольного сп`яніння і це стало підставою для кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286-1 КК, що виключає можливість застосування положень ст. 75 КК при призначенні останньому покарання.

Позиція Верховного Суду

Як зазначив при вже другому розгляді цієї справи Касаційний кримінальний суд Верховного Суду, доводи прокурора про неправильне застосування ст. 75 КК є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, поза увагою апеляційного суду залишилось те, що вчинення дорожньої транспортної пригоди водієм, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння, унеможливлює звільнення його від призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК, оскільки зазначеною статтею передбачена заборона у її застосуванні.

Отже, колегія судді вважає, що призначене апеляційним судом  покарання із застосуванням положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, вирішив Верховний Суд, вирок Волинського апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Нагадаємо, раніше ми писали про подібне рішення ККС ВС в іншій справі №599/1247/22, де суди першої та апеляційної інстанції звільнили водія від відбування покарання з випробувальним строком. Однак Верховний Суд вважає, що таке звільнення «не вплине на формування думки інших осіб про неприпустимість порушення Правил дорожнього руху України та чітке розуміння того, що особа буде нести невідворотне та справедливе покарання за такі дії».

Тому, на думку ККС ВС, не знижує тяжкості й небезпечності кримінального правопорушення, вчиненого засудженим за наведених обставин, його характеристика у загальносоціальному плані, факт часткового відшкодування матеріальної шкоди завданої вчиненим ним кримінальним правопорушення та наміри відшкодувати всі витрати на лікування потерпілої та завдану їй моральну шкоду».

Відповідну позицію висловив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (суддя-доповідач Олександр Марчук) у постанові від 8 серпня 2023 року по справі №599/1247/22.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.