Недоплата допомоги ВПО є протиправною навіть за умови подальшої компенсації — судовий захист прав переміщених осіб
Система державної підтримки внутрішньо переміщених осіб останніми роками зазнала суттєвих змін: із 1 липня 2025 року адміністрування виплат було передано Пенсійному фонду України, а призначення допомоги поєднується з майновою верифікацією отримувачів.
Передача функцій з виплати до ПФУ супроводжувалася не лише зміною адміністрування, а й численними технічними та процедурними труднощами. Саме тому важливим виявилося рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/9401/26, яке фіксує, що допомога на проживання — це не благодійність, а чітко регламентована щомісячна виплата, яка не терпить довільного зменшення.
Недоплата як факт порушення
Позивачка, яка виховує дитину та перебуває на обліку як ВПО з липня 2022 року, звернулася до суду через дії Головного управління ПФУ в Одеській області.
Рішенням від 12.11.2025 родині позивачки, що складається з 3 осіб було призначено допомогу у загальному розмірі 7 000 грн на місяць (3000 грн на дитину та по 2000 грн на дорослих). Проте 13 березня 2026 року на рахунок надійшло лише 5 000 грн.
Пенсійний фонд не визнав позов, зазначивши, що у квітні 2026 року було здійснено виплату у розмірі 9 000 грн, яка включала стандартні 7 000 грн за квітень та доплату заборгованості за березень у сумі 2 000 грн. На думку фонду, оскільки кошти зрештою були виплачені, права позивачки не порушені.
Разом з тим, ПФУ не наведено будь-яких обґрунтувань щодо правомірності виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі, меншому, аніж визначено чинним законодавством, а також щодо своєчасної здійснення такої виплати.
Розглядаючи справу, суд не погодився з логікою Пенсійного фонду. Суд послався на Порядок № 332, який визначає, що допомога виплачується щомісяця у фіксованому розмірі.
Тобто, виплата допомоги є щомісячним обов'язком держави. Відповідач не навів жодних обґрунтувань правомірності виплати коштів у меншому розмірі у березні, і як зазначив суд, факт наступної доплати у квітні не нівелює протиправність дій у березні.
Дії ПФУ щодо нарахування лише 5 000 грн у березні визнані протиправними. Це рішення підтверджує, що ВПО мають право на фінансову передбачуваність, і держава не може в односторонньому порядку змінювати графік або обсяг виплат без законних підстав.
І такі випадки непоодинокі, питання, що виникають навколо допомоги на проживання ВПО перетворилося на зону активних судових спорів. Передача функцій від органів соцзахисту до Пенсійного фонду та запровадження майнової верифікації дійсно створили нові виклики.
Процесуальний обов'язок подання заяви: справа № 380/20693/24
Після внесення змін до Порядку № 332 постановою Кабінету Міністрів України № 94 з березня 2024 року суттєво змінився механізм продовження виплат допомоги.
Позивач оскаржував припинення автоматичного нарахування допомоги, однак суд дійшов висновку про правомірність дій органу соціального захисту.
Суд зазначив, що автоматичне продовження виплат передбачене лише для окремих категорій осіб, зокрема пенсіонерів та осіб з інвалідністю I і II груп. Інші отримувачі допомоги зобов'язані подати нову заяву за встановленою формою.
Неподання такої заяви є самостійною та достатньою правовою підставою для непризначення допомоги на наступний період, навіть якщо особа загалом відповідає іншим критеріям отримання виплат.
Захист страхових виплат внутрішньо переміщених осіб: справи № 200/31/26 та № 420/24281/25
Судова практика щодо страхових виплат демонструє послідовний підхід до захисту прав внутрішньо переміщених осіб.
У низці справ апеляційні суди скасували рішення про припинення страхових виплат, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV.
Основним аргументом судів стало те, що Закон № 1105-XIV містить вичерпний перелік підстав для припинення страхових виплат. Такі обставини, як «невідоме місце проживання», непроходження перевірки фактичного місця проживання або відсутність особи за задекларованою адресою, законом не передбачені.
Суди наголосили, що положення підзаконних нормативних актів, зокрема постанов Кабінету Міністрів України № 365 та № 637, не можуть встановлювати додаткові підстави для припинення виплат або звужувати обсяг соціальних прав, гарантованих законом.
Сформована практика підтверджує пріоритет закону над підзаконними актами та посилює судовий захист прав внутрішньо переміщених осіб у сфері соціального страхування.
Бездіяльність Пенсійного фонду щодо допомоги ВПО: справа № 440/296/26.
ВПО звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України з заявами про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям. Незважаючи на подані документи (включаючи підтвердження сплати ЄСВ), орган соціального захисту не розглянув заяви в установленому порядку. Позивачка залишилася без виплат, що створило серйозні труднощі для сім’ї з малолітніми дітьми.
Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо не розгляду обох заяв та зобов’язав орган повторно розглянути звернення з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог (безпосереднє призначення та виплата допомоги) відмовлено.
Другий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Пенсійного фонду залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.
Суд підкреслив, що факт сплати ЄСВ, навіть не в повному обсязі за окремі місяці, та перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітних не є підставою для автоматичної відмови у допомозі. Пенсійний фонд не надав належно оформленого рішення про відмову та не розглянув заяву в повному обсязі.
Постанова підтверджує обов’язок органів Пенсійного фонду своєчасно та належним чином розглядати звернення ВПО та малозабезпечених сімей. Затягування розгляду заяв є протиправною бездіяльністю.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
