ВРП не зможе самостійно встановити стандарт доказування при притягненні суддів до відповідальності: Комітет погодив фінальну правку, схвалену міжнародними партнерами

В Україні з’явиться новий стандарт доказування підстав притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Цей стандарт встановлять безпосередньо у законі, а не у Регламенті Вищої ради правосуддя.

Відповідну правку, яку схвалили міжнародні партнери, записали до другого читання у законопроект 9483-2 стосовно створення Служби дисциплінарних інспекторів.

Отже, як раніше писала «Судово-юридична газета», за результатами засідань 31 серпня та 1 вересня Комітет Верховної Ради з питань правової політики рекомендував прийняти у другому читанні та в цілому законопроект 9483-2 про створення Служби дисциплінарних інспекторів, який дозволить відновити розгляд дисциплінарних скарг на суддів. За словами депутатів, у разі його прийняття, ВРП відновить розгляд скарг у вересні-жовтні 2023 року.

Разом з тим, під час засідання Комітету депутати близько години обговорювали зміни, які стосуються не безпосередньо створення Служби, а торкаються регулювання стандарту доказування при притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності. При цьому позиція у більшої частини присутніх на засіданні комітету членів Вищої ради правосуддя та озвучена представником міжнародної організації IDLO позиція посольства США та делегації Європейського Союзу були діаметрально протилежні.

Позиція ВРП

Так, спочатку до другого читання правками голови Комітету Дениса Маслова було запропоновано визначити, що стандарт доказування при встановленні та доведенні підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в межах дисциплінарного провадження визначається в регламенті Вищої ради правосуддя. Протягом одного року з дня набрання чинності новим законом на основі узагальнення практики здійснення дисциплінарних проваджень та ухвалених рішень про притягнення або відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності ВРП мала б розробити та затвердити такий стандарт доказування.

Також пропонувалося, аби підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вважалася встановленою та доведеною Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження на підтвердження існування такої підстави, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення та доведення підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності члени Дисциплінарної палати вирішували б відповідно до свого внутрішнього переконання.

Втім, співголова профільного підкомітету Павло Павліш зауважив, що підкомітет під час свіжої дискусії обговорив також інші формулювання. А саме, йшлося про те, аби стандарт доказування визначала не Вища рада правосуддя у регламенті, а сам закон. А також, щоб змінити стандарт доказування з «внутрішнього переконання» на «чіткі та переконливі» докази.

Під час обговорення цієї пропозиції член Вищої ради правосуддя Оксана Блажівська зауважила: «Наша позиція, що це має бути саме передбачено регламентом ВРП». «Але це нова інституція, нові підходи, їх потрібно проаналізувати. Нами у листі було запропоновано більш широке обговорення, з більшим колом експертів. Оскільки, якщо дивитися міжнародну практику, то я не знайшла, де було б так чітко це регламентовано», додала вона. 

Член ВРП Сергій Бурлаков зазначив, що Вища рада правосуддя вважає методологічно правильним не закріплювати дане положення у законі.

«Оскільки практика ЄСПЛ та Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, застосовує зовсім різні стандарти доказування до різних видів дисциплінарних проступків, які потенційно можуть вчинятися суддями. Більш того, є різна судова практика стосовно дисциплінарної відповідальності прокурорів, адвокатів та суддів.

Більш правильним та виваженим є саме формування дисциплінарної практики дисциплінарним органом. А вже Верховний Суд та, можливо, ЄСПЛ буде здійснювати судовий контроль над результатом дисциплінарного провадження», - додав член ВРП.

Як зазначив він, статті 106 та 109 закону про судоустрій містять зовсім різні за своєю природою проступки. Наприклад, суддя має довести джерело походження своїх активів, і тут обов’язок доведення правомірності набутого майна лежить на судді. Зовсім інше, коли суддя допускає неетичну поведінку, і дисциплінарний орган має подолати презумпцію добросовісної поведінки судді.

Тобто, необхідно переосмислити статті 106 та 109 щодо видів дисциплінарних проступків, а вже потім практика застосування виробить стандарти доказування, вказав член ВРП.

Крім того, «критерії Енгеля» у практиці ЄСПЛ свідчать, що дисциплінарна відповідальність тяжіє до кримінально-правової, але законодавець чомусь вирішив не застосовувати презумпцію невинуватості та пропонує зупинитися саме на стандарті «чітких та переконливих доказів». 

В свою чергу, член ВРП Роман Маселко пошкодував, що у подібних ситуаціях судами, зокрема, Верховним Судом, застосовуються різні підходи у контексті стандартів доказування підстав притягнення суддів до відповідальності. Як зазначив він, у ВРП консолідованої позиції також немає. Однак, на його думку, стандарт доказування – не найлегший і не найтяжчий, має встановити саме законодавець. Якщо залишити це на розсуд ВРП, на його думку, знов будуть різні підходи до доказування.

Позиція міжнародних партнерів

Денис Маслов вирішив з’ясувати, якої позиції притримуються представники міжнародних партнерів України.

Антикорупційний експерт IDLO Віктор Килимар зазначив, що «є чітка позиція, яка була прокомунікована двома посольствами – Посольством США та Делегацією Європейського Союзу стосовно стандартів доказування».

«У цих позиціях чітко було рекомендовано використовувати на рівні закону стандарт переваги більш вагомих доказів.

Це є офіційна позиція донорів, яка станом на сьогодні не є зміненою, і, враховуючи природу того, як такі позиції формулюються, ухвалюються та узгоджуються, вона не може бути оперативно змінена», - підкреслив Віктор Килимар.

Далі він подякував членам підкомітету за спільну плідну роботу і підсумував, які аргументи на користь того, що саме на рівні закону фіксувати стандарт доказування.

«Перше, це те, що озвучив Павло Павліш – єдино правильним буде встановити стандарт доказування у законі. Адже тільки Верховна Рада ухвалює закони і тільки у законі можуть бути передбачені засади дисциплінарної відповідальності.

З іншого боку, у ВРП немає можливості ухвалювати обов’язкові до виконання нормативно-правові акти. І якщо саме ВРП ухвалить такий акт, потім будуть виникати питання як щодо конституційності, так і взагалі законності в подальшому рішень про притягнення чи відмову у притягненні до відповідальності суддів.

По-друге, це стабільність практики. Бо ВРП може у будь-який момент з урахуванням різної мотивації та обставин змінити цей стандарт доказування.

І по-третє, як було озвучено, це правова визначеність. Тому що в протилежному випадку такої визначеності не буде», - підкреслив представник IDLO.

Тому, за його словами,  «найбільш бажаним формулюванням буде стандарт вагомих доказів, як було зазначено у листі».

«Менш бажане – це те, що ВРП негайно встановлює стандарт доказування. І найменш бажаним буде варіант, коли ВРП через рік, враховуючи практику, буде встановлювати стандарт доказування. Бо, як на мене, це буде найменш логічним, коли те, що має лягати в основу рішення, буде його результатом.

ВРП все одно раніше, коли ухвалювала відповідні рішення, виходила з якихось стандартів доказування, оскільки рішення не приймається у вакуумі. Відповідно, вже наявну практику можна проаналізувати, що насправді вже було зроблено.

Що стосується того, який це має бути стандарт доказування, за кордоном теж змінюється ситуація. У них є столітній досвід державотворення. І вони теж змінюють підходи до певних речей, у тому числі притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі, й суддів.

Тенденція є очевидною для всіх цивілізованих країн. Це відхід від стандарту доказування «поза розумним сумнівом» і його зменшення – чи до «більш вагомих доказів», чи до «чітких та переконливих доказів».

Коли ми кажемо, що цей стандарт має бути спільним для всіх професій у системі правосуддя – це хороший аргумент, ми його підтримуємо. Втім, роль і повноваження прокурорів, адвокатів та суддів є різними. Лише суддя уповноважений ухвалювати рішення іменем України. Тому, якщо ми хочемо запроваджувати ефективну реформу, то починати власне необхідно із суддів, і потім поширювати стандарти на інші професії», - пояснив Віктор Килимар.

Що проголосував Комітет

Отже, як зауважив голова підкомітету Павло Павліш, на робочій групі і підкомітеті це питання декілька раз обговорювалося.

«Була пропозиція відійти від «внутрішнього переконання», бо воно викликає сумніви, в якому саме вигляді його використовувати.

І, є пропозиція визначити, що «підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою та доведеною Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження є чіткими та переконливим для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини в їх сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності», - озвучив формулювання Павло Павліш.

«Таким чином ми відходимо від порядку доказування, який обговорювався раніше, стосовно можливості й ймовірності доказів, більш чітко визначаємо цей стандарт доказування.

Проте, цей стандарт доказування є хребтом діяльності ВРП. Чому ми пропонуємо визначити це на рівні закону – бо Конституцією викладені чіткі умови діяльності ВРП, де не зазначено, що вони можуть встановлювати для себе певні види стандартів доказування. І це може в наступному стати окремою підставою позовів проти їх рішень, якщо хтось не буде з ними згоден», - пояснив депутат.

За його словами, до робочої групи, яка працювала над цими правками, входили член Комісії з питань правової реформи при Президентові України у 2019-2020 роках Андрій Нижний та експерти від міжнародних партнерів. Останні погодилися з вказаною вище редакцією.

Таким чином, відповідні поправки Дениса Маслова щодо встановлення стандарту доказування у регламенті ВРП були на засіданні Комітету відхилені, і таке рішення підтримав сам Денис Маслов.

В цілому, формулювання підтримали 12 членів Комітету.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.