Прокуратура та податківці вилучили у підприємця 53 тисячі кг цукру в ході обшуку, а після закриття провадження виявилось, що цукор загубився, – що вирішив Верховний Суд стосовно повернення майна

Прокуратура та податківці в 2017 році вилучили у підприємця 53 тисяч кг цукру в ході обшуку. Прокуратура передала цей цукор на зберігання іншому бізнесмену. Згодом виявилося, що в діях підприємця немає складу злочину. Але вилучений у нього цукор йому не повернули. Крім того, в ході обшуку у підприємства, якому прокуратура передала цей цукор, його вже не знайшли. Внаслідок цього підприємець звернувся до суду, зазначивши, що такі дії знищили його бізнес.

Суди першої та апеляційної інстанції його позов задовольнили. Але Верховний Суд вирішив, що правда на стороні прокуратури. Зокрема, як зазначив ВС, позивачем не доведено, що набутий ним за договором купівлі-продажу цукор є саме тим, який було вилучено під час кримінального провадження, а цукор є річчю, яка визначена родовими ознаками та не визначена індивідуально. Відповідне рішення ухвалила колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (суддя-доповідач Ірина Дундар) 24 травня 2023 року по справі № 335/2456/21.

Історія справи

У березні 2021 року директор ТОВ «Сахарторг» звернувся з позовом до Запорізької обласної прокуратури і Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди, спричиненої органами прокуратури.

Позов мотивований тим, що у травні 2017 року прокурором за участю працівників СУ ФР ГУ Державної фіскальної служби у Запорізькій області проведено обшук.

Під час другого обшуку з території ТОВ «Сахарторг», директором якого є позивач, вилучено цукор у кількості 52 940 кг.

У цей же день, прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури вилучений цукор передано на зберігання приватному підприємству (ПП) «А».

Ухвалою слідчого судді від 1 березня 2019 року зобов`язано старшого слідчого СУ ДФС у Запорізькій області повернути ТОВ «Сахарторг» цукор у кількості 52 940 кг.

Надалі, 13 червня 2019 року у нежитлових приміщеннях згаданого приватного підприємства «А», яке отримало цукор на зберігання, проведено обшук, в ході якого встановлено відсутність на зберіганні ПП «А» цукру у кількості 52 940 кг, вилученого у ТОВ «Сахарторг» у ході проведення обшуку в 2017 році.

У 2020 році закрите кримінальне провадження стосовно службових осіб ТОВ «Сахарторг», яке було розпочато за ознаками кримінальних правопорушень ч. 1 статті 209, ч .3 статті 212 КК,  у зв`язку з відсутністю в діяннях службових осіб «Сахарторгу» ознак складу кримінальних правопорушень.

За фактом незбереження та неповернення належного майна (цукру), слідчим відділом ТУ ДБР здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 364 КК.

Вилучений 18 травня 2017 року цукор у кількості 52 940 кг належить директору ТОВ «Сахарторг» на підставі договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі.

Згідно договору купівлі-продажу від 15 травня 2017 року вартість цукру склала 816 200 грн за 53 000 кг. Ціна за кілограм становить 15,40 грн, а отже вартість цукру у кількості 52 940 кг, вилученого 18 травня 2017 року, складає 815 276 грн.

1 лютого 2021 року представник позивача звернувся до Запорізької обласної прокуратури із заявою про відшкодування завданої шкоди. На час звернення до суду цукор у кількості 52 940 кг, вилучений 18 травня 2017 року, власнику не повернутий, збитки не відшкодовано.

Окрім того, позивач зазначив, що йому завдано душевних страждань, оскільки він був вимушений витрачати додаткові зусилля на подолання створених перешкод щодо використання майна, шляхом судового захисту своїх прав на нього. Після винесення ухвали слідчим суддею про повернення цукру, він вже протягом двох років не може добитись повернення майна, або відшкодування збитків, що завдає позивачу моральної шкоди.

Ситуація, що сталася у зв`язку з вилученням цукру з наступними наслідками, зруйнувала бізнес директора ТОВ, викликає у нього почуття незахищеності і образи, супроводжується емоційними переживаннями і стресом.

З урахуванням збільшених позовних вимог позивач просив стягнути на свою користь з Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу матеріальну шкоду у розмірі 1 189 032 грн, компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 100 000 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 20 000 грн, а всього  1 289 032 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя від 10 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року, позов до Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої органами прокуратури, задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету на користь директора ТОВ майнову шкоду у розмірі 1 189 032 грн, моральну шкоду у розмірі 30 000 грн, а всього стягнуто 1 219 032 грн.

У червні 2022 року Запорізька обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів. Директор ТОВ же у своєму відзиві зазначає, що факт протиправності дій прокурора встановлено ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського райсуду Запоріжжя від 1 березня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

У справі, що переглядається, при зверненні до суду з позовом про відшкодування моральної та майнової шкоди, позивач посилався на те, що безпосередньо йому незаконними діями органу досудового розслідування заподіяно майнову та моральну шкоду, оскільки під час незаконних, на думку позивача, обшуків безпідставно та незаконно вилучено майно (цукор), яке належить йому як фізичній особі, а не ТОВ «Сахарторг».

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що на підтвердження права власності на вилучений 18 травня 2017 року цукор, позивач надав суду копію договору купівлі-продажу від 15 травня 2017 року та акт приймання-передавання 53 000 кг цукру. Згідно вказаних документів, покупцем цукру білого кристалічного є саме позивач, як фізична особа. Згідно договору купівлі-продажу будівель та споруд від 28 серпня 2000 року, позивач як фізична особа, є власником будівель та споруд.

Той факт, що ухвалою слідчого судді від 1.03.2019 було зобов`язано слідчого повернути вилучений цукор саме ТОВ «Сахарторг» не є визначальним при вирішенні даного питання, оскільки у ході розгляду скарги ТОВ «Сахарторг» не вирішувалось питання щодо визначення власника вилученого майна. Відповідачами суду не надано доказів, що ТОВ «Сахарторг» оспорює право власності позивача на вилучений цукор та має будь-які матеріальні претензії до органу прокуратури з приводу неповернення вилученого цукру.

Суди встановили, що згідно ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2017 року у рамках кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, надано дозвіл на проведення обшуку за адресою виробничих потужностей та складських приміщень ТОВ «Сахарторг», з метою відшукання і вилучення оригіналів первинних бухгалтерських та податкових документів.

Згідно протоколу обшуку від 18 травня 2017 року прокурором проведено обшук, у ході якого вилучено, у тому числі, цукор загальною вагою 52 940 кг.

Але, на думку Верховного Суду, суди не звернули уваги на те, що:

1 березня 2019 року представник ТОВ «Сахарторг» адвокат звернувся до Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя із скаргою на неповернення тимчасово вилученого майна, яка полягає у неповерненні йому майна вилученого в результаті обшуків у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР від 23 червня 2016 року за ч. 3 статті 212 КК України;

ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду від 1 березня 2019 року задоволено скаргу ТОВ «Сахарторг» та зобов`язано старшого слідчого СУ ГУ ДФС повернути ТОВ «Сахарторг» цукор у кількості 52 940 кг, вилучений 18 травня 2017 року;

В ухвалі, зокрема, зазначено, що «суд вважає, що повернутий цукор повинен бути саме ТОВ «Сахарторг», оскільки він був вилучений у ТОВ «Сахарторг», а згідно вимог статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено. Заяв від інших осіб з приводу вказаного майна до суду не надходило» … Однак, всупереч вимогам статті 169 КПК України вищевказане тимчасово вилучене майно до цього часу не повернуто його власнику - заявнику у справі».

20 травня 2019 року слідчий ГУ ДФС звернувся до директора приватного підприємства «А» з вимогою негайно забезпечити повернення цукру ТОВ «Сахарторг».

Отже, дії щодо вилучення та передачі на зберігання ПП «А» майна, вчинені посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури відносно ТОВ «Сахарторг», як власника вказаного майна.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано юридичну особу - ТОВ «Сахарторг». Одним із видів економічної діяльності вказаного товариства є оптова торгівля цукром. Одноосібним засновником та директором ТОВ «Сахарторг» є позивач.

Проте позивач звернувся до суду з позовом як фізична особа, а не в інтересах підприємства, яке є власником вилученого майна.

Посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури при вилучення цукру, належного ТОВ «Сахарторг», не було вчинено будь-яких дій та не прийнято жодних рішень відносно особи позивача.

Крім того, згідно з абзацом першим частин першої та другої статті 184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмінних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють в необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору.

Отже, цукор є річчю, яка визначена родовими ознаками та не визначена індивідуально.

Позивачем не доведено, що набутий ним за договором купівлі-продажу цукор є саме тим, який було вилучено під час кримінального провадження у ТОВ «Сахарторг», тобто завдання йому майнової та моральної шкоди як фізичній особі діями відповідачів, у зв`язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити з підстав відсутності порушень прав позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу прокуратури слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.