Правила звільнення за прогул хочуть змінити: в яких випадках відсутність на роботі перестане бути приводом для стягнення

У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 14235 «Про внесення змін до статті 40 Кодексу законів про працю України про уточнення можливих підстав для звільнення працівника від роботи з ініціативи роботодавця через випуск на робочому місці більше трьох годин для забезпечення захисту працівника від незаконного звільнення».

 Логіку законопроекту його автори обґрунтовують наступним.

Одним із гарантій забезпечення прав громадян на право є передбачений у статтях 5-1 Кодексу законів України про правоовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Проектом закону пропонується доповнити статтю 40 Кодексу законів про працю України, якими вимагається застосування, що звільнено з підстави, виділеної в пункті 4 частини першої цієї статті, допускається, після з’ясування поважності через те, що працівник на роботі.

 Причину зайнятості працівника на роботі можна вважати поважним, якщо явці на роботі перешкоджали істотним об’єктам, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема:

-пожежа, повінь (інші стихійні лиха);

-аварії або простий на транспорті;

-воєнні дії (в тому числі оголошену повітряну тривогу через ракетну безпеку), виконання громадянського обов’язку (надання допомоги особам, постраждалим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху тощо);

-догляд за захворілім знайома членом родини;

-відсутність на роботу з дозволом випадкового керівника;

- відбувається за станом здоров`я, тощо.

У проекті прямо не сказано, але навряд чи цей перелік можна вважати вичерпним.

Якщо закон буде прийнято, він уперше зафіксує перелік обставин, які можуть бути визнані поважними у разі відсутності на робочому місці. Тим більше, він враховує актуальні реалії — воєнні дії, повітряні тривоги, обстріли, транспортні колапси, інші загрози, які сьогодні прямо впливають на можливість працівника дістатися до роботи. Без чітких правил це породжує конфлікти, коли людина, наприклад, рятуючись у сховищі, ризикує отримає догану, якщо не звільнення.

Поки що законом ці підстави так і не були врегульовані, що дозволяє роботодавцям часто трактувати «прогул» занадто широко, а працівники вимушені доводити в судах, що їхня відсутність була зумовлена обставинами, на які вони не могли впливати.

Доцільність внесення змін в КЗпП автори законопроекту обгрунтовують судовою практикою. Тим більше, що певний період існувало неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм, що призводило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зокрема, у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц зазначалося, що «прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня».

Разом з цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постанові від 29 січня 2025 року по справі № 206/2608/22 дійшов висновку про те, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 вказано, що «визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення пункту позовника з роботи за статтею 4 статті 40 КЗпПсті України є з’ясування важливою причиною його вчинення на роботу. Вичерпного переліку поважних причин порушення роботи в трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини порушення роботи виявляється з конкретних особливостей. традиційно до судової практики причину працівника на роботу можна вважати поважним, якщо явці на роботі перешкодили істотним рослинам, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського зобов'язання (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок або державного приватного майна при пожежі, стихійному лиху); за захворілим поглядом знайомого члена родини; проводиться на роботі з дозволом середнього керівника; наявність за станом здоров'я. Вирішуючи питання про поважність підстав залучення на роботу працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд зобов'язаний виходити з конкретних деталей і з усіма наданими сторонами доказів».

Автор Тарас Лученко

Підпишіться на наш Telegram-канал  t.me/sudua  та на  Google Новини SUD.UA , а також на наш  VIBER , сторінку у  Facebook  та в  Instagram , щоб бути в курсі остаточних подій.