Верховний Суд виніс рішення у справі екс-голови Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка, який стягував майнову і моральну шкоду, завдану органами слідства

4 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виніс постанову по справі №757/5351/21-ц колишнього голови Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка.

Історія справи

У січні 2021 року екс-голова Апеляційного суду Києва Антон Чернушенко звернувся з позовом до Державної казначейської служби, Київської міської прокуратури, Офісу Генпрокурора про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю органів, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду.

Позов обґрунтований тим, що 10 червня 2015 року стосовно нього було порушено кримінальне провадження та 24 червня 2015 року вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 статті 376-1 та ч. 2 статті 375 КК.

Постановою прокурора Київської міської прокуратури від 13 січня 2021 року кримінальне провадження щодо Антона Чернушенка закрито на підставі п. 3 ч. 1 статті 284 КПК у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Чернушенко зазначав, що перебував під слідством 5 років 6 місяців та 19 днів. У зв`язку з порушенням кримінальної справи його було відсторонено від посади судді Апеляційного суду міста Києва. Протягом усього досудового слідства його дискредитовано як посадову особу високого рангу, що виразилася у проведенні обшуку за місцем його роботи, неодноразових обшуків за місцем його проживання та рідних, оголошенням в розшук, публічними негативними висловлюваннями на його адресу, тобто вчиненням дій органами, що здійснювали оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування, які направлені на втручання в його особисте життя та професійну діяльність, незаконне звинувачення його як голови апеляційного суду. В результаті зазначених протиправних дій він зазнав страждань. Указані обставини також спричинили і моральну шкоду. Позивачу не нарахована та не виплачена суддівська винагорода, втрачена можливість використання вилученого під час обшуків майна.

Отже, він просив стягнути з бюджету шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу в рахунок відшкодування:

майнової шкоди: за період від червня 2015 року по грудень 2020 року в розмірі 1 027 720,6 грн – несплачена заробітна плата (суддівська винагорода) за час перебування на посаді судді, 435 000 грн – вартість талонів на пальне (бензин А-95) загальним обсягом 14 500 л, 50 000 грн – вартість неповернутого майна;

відшкодування моральної шкоди – 13 700 000 грн;

витрат на правову допомогу – 750 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду Києва від 17 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з бюджету шляхом списання з коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Чернушенка в розмірах: 54 931,80 грн втраченого заробітку (суддівської винагороди); 435 000 грн компенсації вартості пального у зв`язку із закінченням строку дії талонів; 500 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу Антона Чернушенка задоволено частково, апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Київської міської прокуратури задоволено частково, скасовано рішення Печерського райсуду в частині стягнення втраченого заробітку (суддівської винагороди), стягнення компенсації вартості пального у зв`язку із закінченням строку дії талонів та відшкодування завданої моральної шкоди та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Провадження по справі в частині стягнення з Державного бюджету шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу несплаченої заробітної плати (суддівської винагороди) за час перебування на посаді судді закрито.

Стягнуто з бюджету шляхом списання з Державної казначейської служби України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Антона Чернушенка у розмірі 750 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволені позовних вимог в частині стягнення компенсації вартості пального у зв`язку із закінченням строку дії талонів у розмірі 435 000 грн відмовлено у повному обсязі. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу моральної шкоди, однак апеляційний суд не погоджується із сумою відшкодування, яка стягнена на користь позивача за рішенням суду. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, що діють на час розгляду справи. Визначений законом розмір є мінімальним, який гарантований державою, а тому суд, виходячи із обставин конкретної справи може визначити і більший розмір відшкодування, оскільки обмежень щодо максимального розміру закон не містить;

апеляційний суд вказав, що встановлено, що значна тривалість розгляду справи (більше 5,5 років) є надмірною і такою, що не відповідає вимогам розумного строку. Крім того, розслідування кримінального провадження відносно позивача завдало значних моральних страждань, що вплинуло на його психологічний стан. Крім того, підірвано його авторитет як керівника суду апеляційної інстанції з 40 річним стажем роботи. Відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня у 2021 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 6 500 грн. Виходячи із указаного розміру мінімальної заробітної плати, керуючись статтею 13 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством (5 років 6 місяців та 19 днів), що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і апеляційний суд, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством, однак вважає за доцільне збільшити суму відшкодування до 750 000 грн;

при закритті провадження у справі в частині стягнення несплаченої заробітної плати (суддівської винагороди) за час перебування на посаді судді, апеляційний суд виходив з того, що спори про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, пов`язаної з невиплатою суддівської винагороди, доплат та компенсаційних виплат є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, якою є перебування на посаді судді, тому повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17; від 12 січня 2021 року у справі № 757/44631/19;

при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації вартості пального у зв`язку із закінченням строку дії талонів апеляційний суд виходив з того, що жодних доказів на підтвердження достовірності зазначених у позовній заяві даних щодо придатності, наявності в обігу, строку дії, вартості, можливості використання цих талонів як станом на момент їх вилучення, так і на момент їх повернення позивач не зазначив та в суді апеляційної інстанції не надав.

Також апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано доказів понесення цих витрат.

17 червня 2022 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частини перша статті 1176 ЦК).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (п.  2 ч. 1 статті 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено, що:

«у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21) вказано, що:

«положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

При визначенні розміру відшкодування необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи судом першої інстанції, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено. Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, виходять із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21) зазначено, що:

«відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як свідчить тлумачення статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справі, що переглядається:

при визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, значної тривалості перебування під слідством (більше п`яти з половиною років), те, що розслідування кримінального провадження відносно Антона Чернушенка завдало значних моральних страждань, що вплинуло на його психологічний стан, те, що підірвано його авторитет як керівника суду апеляційної інстанції з 40 річним стажем роботи, апеляційний суд обґрунтовано визначив розмір компенсації в сумі 750 000 грн. Апеляційний суд при визначенні розміру компенсації моральної шкоди помилково послався на розмір мінімальної заробітної плати 6 500 грн, який встановлений в Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з грудня 2021 року та мав враховувати розмір мінімальної заробітної плати, який встановлений з 1 січня 2021 року – 6000 грн, проте зазначена помилка в мотивувальній частині постанови апеляційного суду на вирішення справи не вплинула;

апеляційний суд не звернув увагу, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь Антона Чернушенка грошової компенсації моральної шкоди належить змінити.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що оскільки досудове розслідування зупинялося з 30 листопада 2015 року до 27 липня 2020 року, тобто на 4 роки 8 місяців, а саме постановою слідчого прокуратури Чернігівської області від 30 листопада 2015 року у зв`язку з розшуком підозрюваного, з таких підстав.

Тлумачення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» свідчить, що законодавець визначає тільки мінімальний розмір за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Зупинення досудового розслідування, як тимчасова вимушена перерва у провадженні досудового розслідування, зумовлена обставинами, що унеможливлюють його подальше провадження, і не означає що особа перестає перебувати під слідством. Тому особа має право на право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, КЦС ВС касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнив частково.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині задоволеної позовної вимоги Антона Чернушенка про стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 750 000 грн змінив, прибравши відомості про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тобто, прибравши, що стягнення відбувається з Державного бюджету шляхом списання з Державної казначейської служби України коштів з єдиного казначейського рахунку.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.