Якщо позичальник вважає відмову банку від надання йому кредиту необґрунтованою, він має право вимагати відшкодування збитків, а не реального виконання зобов’язання – Верховний Суд

Якщо позичальник вважає відмову банку від надання йому кредиту, передбаченого договором, необґрунтованою, він має право вимагати від кредитодавця відшкодування збитків, а не реально виконати зобов’язання, оскільки примус до виконання обов’язку видати кредит у натурі не допускається. На це вказав у постанові від 26 червня 2024 року Верховний Суд по справі №752/5765/23.

Так, Касаційний цивільний суд розглянув касаційну скаргу особи у справі за її позовом до АТ «Сенс Банк», третя особа – Національний банк про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором відновлювальної кредитної лінії і договором кредиту.

Суди встановили, що між позивачем та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є AT «Сенс Банк», укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого банк зобов’язався видати позичальникові кредит у розмірі 500 000 грн, та договір кредиту, за умовами якого банк зобов’язався видати кредит у розмірі 60 000 доларів США.

Посилаючись на те, що банк не виконав умови кредитних договорів, всієї суми кредитних коштів не видав, зокрема, за договором про надання відновлювальної кредитної лінії залишок невиданих кредитних коштів становить 320 000 грн, а за договором кредиту – 48 000 доларів США, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань за договорами.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що банк припинив видавати кредит у зв’язку з розпорядженням НБУ, яким рекомендовано банкам відмовитися від укладення договорів про відкриття кредитних ліній і надання інших безумовних кредитних зобов’язань, з метою захисту, в першу чергу, інтересів вкладників та кредиторів банку та нейтралізації впливу зовнішньої світової фінансової кризи.

Зазначені заходи є тимчасовими.

Тому банк діяв відповідно до вимог законодавства і підстав вважати, що в зв’язку з цим порушені права позивача немає. Також позивач не довів, що між сторонами відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та звернув увагу на таке.

Зобов’язання кредитодавця з видачі кредиту має специфічні властивості. І з урахуванням його сутності не можна зобов’язати банк видати кредит. У такій ситуації потрібно ставити питання перед судом про покладення на боржника обов’язку відшкодувати збитки, а не реально виконати зобов’язання.

Такий підхід базується на тому, що обов’язки з надання кредиту та сплати боргу є кардинально різними за юридичною сутністю, примус до виконання обов’язку видати кредит у натурі не допускається.

Якщо позичальник вважає таку відмову банку необґрунтованою, належним способом захисту є позов про компенсацію збитків, зокрема, витрат позичальника, пов’язаних з більшим розміром відсотків, під які отриманий кредит в іншому банку, на страхування, сплату комісій у зв’язку з укладенням кредитного договору, за яким не отримано кредит (його частина), тощо.

Банк частково відмовив особі в кредитуванні відповідно до обов’язкових вказівок НБУ в сфері банківського регулювання і нагляду. Обставин щодо відновлення кредитування суди не встановили, тому немає підстав вважати, що відповідач не виконував умови кредитних договорів.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінив, виклавши їх мотивувальні частини в редакції своєї постанови.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.