Огляд інформації з мобільного телефона, отриманого внаслідок законного обшуку, не потребує санкції суду на тимчасовий доступ до речей і документів – Верховний Суд

Огляд інформації, яка міститься на мобільному телефоні, який сторона обвинувачення отримала у своє володіння в результаті законно проведеного обшуку, не становить негласного втручання у приватне спілкування та не потребує дозволу слідчого судді на тимчасовий доступ до речей і документів.

Якщо власник (володілець) речей дає згоду на їх огляд, то немає необхідності додаткового звернення органу досудового розслідування за судовим дозволом на проведення таких дій. На це вказав Верховний Суд у постанові від 4 червня 2025 року по справі №686/20198/22.

Обставини справи

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 3 ст. 307 КК. У касаційній скарзі захисник зазначає, що в результаті огляду мобільного телефону дані здобуто внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, оскільки їх отримано без згоди обвинуваченого та без ухвали слідчого судді.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій. В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що у ході особистого обшуку обвинуваченого, проведеного після його затримання, у нього було вилучено мобільний телефон. Надалі цей телефон був визнаний речовим доказом та згідно з ухвалою слідчого судді на нього був накладений арешт.

Після цього слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на тимчасовий доступ, зокрема до зазначеного мобільного телефону, з метою огляду пристрою і можливістю копіювання інформації з особистого листування та інших записів особистого характеру, наявних у чатах месенджерів, sim-повідомлень, списку вхідних та вихідних дзвінків, списку вихідних і вхідних викликів, аудіо-, фото- та відеофайлів, які можуть бути використані як докази.

Слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання слідчого про надання тимчасового доступу до документів, оскільки слідчий, усупереч вимогам ч. 2 ст. 160 КПК, не зазначив у клопотанні, яким саме особам належать речі й документи, доступ до яких він просить надати, чи на чиєму балансі вони перебувають.

Водночас слідчий за відсутності обвинуваченого здійснив огляд, зокрема, мобільного телефону, про що склав протокол. Таким чином, питання полягає в тому, чи вправі був слідчий проводити огляд інформації, яка містилася в телефоні, без попереднього дозволу слідчого судді.

Колегія суддів ККС ВС звертає увагу, що огляд цієї інформації очевидно не становить негласного втручання у приватне спілкування, передбачене § 2 гл. 21 КПК. Водночас дозвіл слідчого судді на тимчасовий доступ до речей і документів, що регулюється гл. 15 КПК, також не був необхідним у ситуації, яку оспорює сторона захисту. Відповідно до положень ч. 1 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів в контексті доступу до інформації, що міститься на мобільних терміналах систем зв’язку, полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходиться інформація, можливості отримати її копію.

Іншими словами, дозвіл на тимчасовий доступ становить собою наказ суду, адресований особі, у володінні якої знаходиться мобільний термінал, надати стороні кримінального провадження, доступ до такої інформації для зняття її копії.

Однак у цьому випадку телефон після його вилучення вже перебував у володінні сторони обвинувачення, тому нелогічним є твердження про необхідність надання такого тимчасового доступу до нього.

Сторона обвинувачення отримала телефон у своє володіння в результаті законно проведеного обшуку, обставини якого не дають підстав для визнання даних з цього телефону недопустимим доказом, тому ККС не вважає, що вимагався окремий дозвіл на доступ до інформації, яка містилася в ньому.

Водночас, посилаючись на необхідність отримання судового дозволу на огляд мобільного телефону, захисник наголошує, що доступ до телефону був обмежений логічним захистом (паролем), установленим його власником — обвинуваченим. Це, на думку сторони захисту, свідчить про відсутність добровільної згоди останнього на надання доступу стороннім особам.

ККС відхиляє ці доводи захисника, оскільки під час судових засідань засуджений зазначив, що добровільно надав правоохоронним органам коди доступу до свого мобільного телефону, що, у свою чергу, свідчить про надання ним згоди на доступ до інформації, що містилася в його телефоні.

Водночас колегія суддів ККС звертає увагу на те, що у випадку, коли власник (володілець) речей дає згоду на їх огляд, то немає необхідності додаткового звернення органу досудового розслідування за судовим дозволом на проведення таких дій.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.