Верховний Суд висловився стосовно врахування стану обмеженої осудності при призначенні покарання

За наявності об’єктивних даних, які ґрунтуються на висновку судово-психіатричної експертизи, суд визнає особу обмежено осудною, і такий її стан повинен бути врахований судом під час ухвалення остаточного рішення, яким закінчується кримінальне провадження, зокрема для пом’якшення покарання такій особі за вчинення інкримінованого їй злочину. Щодо таких осіб приписи статей 50, 65 КК застосовуються з урахуванням положень ст. 20 КК.

На це вказав Касаційний кримінальний суд у постанові від 14 липня 2025 року по справі №237/3510/23.

Позиція Верховного Суду

Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили військовослужбовця за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду змінив рішення судів попередніх інстанцій. Пом’якшено покарання та у порядку ч. 2 ст. 20 КК застосовано примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання.

В обґрунтування позиції ККС ВС вказав, що призначаючи військовослужбовцю покарання суди попередніх інстанцій виходили з того, що обвинувачений раніше не судимий, не одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується посередньо. Крім того, суди врахували наявність обтяжуючої покарання обставини, як вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, та відсутність обставин, які б пом’якшували покарання, а також взяли до уваги його відношення до вчиненого злочину.

При цьому, суди посилалися і на те, що військовослужбовець на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак з 2007 року спостерігається у психіатричному центрі з діагнозом шизофренія параноїчної форми, був інвалідом дитинства ІІ групи, проте знятий з обліку у зв'язку із втратою відомостей. На підставі викладеного суди дійшли висновку, що покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередженням вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Однак, колегія суддів ККС вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували всіх обставин, які впливають на призначення покарання.

Так, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи військовослужбовець у період інкримінованого йому діяння виявляв та по теперішній час виявляє психічний розлад у формі шизофренії. За своїм психічним станом в той період часу не був здатен повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними. У теперішній час також повною мірою не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У разі засудження військовослужбовця рекомендовано застосувати до нього примусовий захід медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання. Цей висновок експерта залишився без відповідної уваги як місцевого суду, так і суду апеляційної інстанції, оскільки зміст мотивувальних частин вироку та ухвали, окрім формального посилання на нього, не містять жодного висновку стосовно психопатологічного стану засудженого, як і не містить будь-якого процесуального реагування щодо цього у розумінні ч. 2 ст. 20 КК.

Частина 2 ст. 20 КК передбачає, що за наявності об’єктивних даних, які ґрунтуються на висновку відповідної експертизи, особа визнається судом обмежено осудною, і такий її стан повинен бути врахований судом під час постановлення остаточного рішення, яким закінчується кримінальне провадження, зокрема, може впливати на пом’якшення покарання такій особі за вчинення інкримінованого їй злочину. Щодо таких осіб приписи статей 50, 65 КК застосовуються з врахуванням положень ст. 20 КК.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.