Чоловік звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову ТЦК, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 17000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У лютому 2025 року працівники патрульної поліції в Харківської області доставили позивача до ТЦК для складання протоколу. Начальником групи бронювання ТЦК було складено протокол, в якому зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач не з`явився до ТЦК в строк та місце, зазначені у повістці. Позивач надав письмові пояснення, що він не бачив повістки та її не отримував.
Рішенням Жовтневого районного суду Харкова від 15 квітня 2025 року позовну заяву залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі чоловік вказав, що з витягу із застосунку «Резерв+» убачається, що він перебуває на військовому обліку та наявна відмітка «Дані уточнено вчасно»; у витязі не відображено, що він є порушником військового обліку та його дані потребують уточнення. Зазначає, що у постанові ТЦК про притягнення його до адміністративної відповідальності не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов`язаний звірити, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Звертає увагу, що з наявних матеріалів справи та наданих відповідачем копій документів не вбачається, що ТЦК вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося; не надано запитів та відповідей на запити з повідомленням про відсутність інформації.
Що вирішив апеляційний суд
Колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду вирішила, що апеляційна скарга чоловіка підлягає задоволенню з огляду на таке (справа №639/1225/25).
Судом установлено, що позивач перебуває на обліку в ТЦК, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
За приписами примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
За приписами ч. 3 статті 14 Закону №1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Даною частиною статті 14 Закону №1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
З аналізу приведених вище положень Закону №1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких відноситься і ТЦК, шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Водночас ухвалою від 27.05.2025 суд апеляційної інстанції зобов`язав відповідачів надати до суду пояснення, а саме:
- стосовно неможливості отримання відомостей щодо персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, з підтвердженням належними доказами;
- стосовно того, які саме відомості не були оновлені, з підтвердженням належними доказами.
На виконання зазначеної ухвали відповідач повідомив таке.
В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг»), в тому числі шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами отримано відомості відносно позивача: про постійне місце проживання (адресу реєстрації) та фактичне місце проживання, відомості про родину.
Не отримано, в тому числі шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами, такі відомості про позивача: інформацію про джерела доходу; відомості про працевлаштування; про освіту в частині наявності професійно-технічної або фахової передвищої, вищої; про військово-технічну спеціальність чи військову.
Копії результатів отриманих відомостей відносно позивача, в тому числі шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») відповідачем надано до матеріалів справи.
Разом з цим жодних доказів наявності у нього необхідності оновлення відповідної інформації стосовно позивача відповідач не надав, зокрема з урахуванням того, що позивач був взятий на облік, має право на відстрочку від призову на військову службу, на підтвердження чого надав довідку від 19.10.2023, з якої вбачається, що на його заяву від 13.10.2023 щодо надання відстрочки підтверджено таке його право як чоловіка, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.
Витягом з Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наданим позивачем, станом на 17.06.2024 підтверджені його звання – сержант, військово-облікова спеціальність, придатність до військової служби, дата проходження ВЛК.
Доказів того, що вказані відомості не повідомлялися ТЦК під час постановлення позивача на облік ТЦК не надав.
Посилання ТЦК на неподання позивачем доказів своєчасного оновлення даних колегія суддів відхиляє, оскільки тягар доказування цих обставин покладений саме на ТЦК як суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУ.
Отже, колегія суддів уважає, що відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч імперативних вимог статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення, зокрема які були наявні у розпорядженні самого відповідача.
Таким чином, апеляційний суд скаргу чоловіка задовольнив, рішення районного суду скасував, а також скасував постанову ТЦК про штраф. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрив.
Автор: Наталя Мамченко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.