Харківський прецедент: суд відмовив у автоматичній відстрочці через недотримання процедури

11 серпня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову військовозобов’язаного (далі – позивач), який оскаржував бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК і СП). Про це свідчить справа № 52/3921/25, що стала показовою для всієї мобілізаційної системи України.

Позивач, у якого дружина має інвалідність ІІ групи, вимагав визнати протиправною бездіяльність місцевого ТЦК і СП та зобов’язати його продовжити відстрочку від призову (на підставі пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з матеріалами справи, чоловік одружився у липні 2022 року. Його дружині вперше встановлено інвалідність ІІ групи у жовтні 2023 року, повторно – у грудні 2024-го. У січні 2025 року він отримав відстрочку від призову, але після чергового продовження воєнного стану в лютому 2025 року електронна система «Резерв+» не відобразила її пролонгації. У військово-обліковому документі відповідних відомостей також не було. Позивач вважав, що це наслідок бездіяльності ТЦК і СП, і вимагав зобов’язати їх поновити строк відстрочки.

Суд визнав, що питання про надання відстрочки належить до компетенції ТЦК і СП, проте підкреслив обов’язок самого військовозобов’язаного документально підтвердити своє право. Як зазначено у рішенні, «перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації, є вичерпним, а для підтвердження підстави кожен заявник повинен надати повний пакет документів, що дозволяє уповноваженому органу ухвалити відповідне рішення».

Харківська Феміда також послалася на урядовий документ: «Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 (у редакції Постанови КМ № 1558 від 31.12.2024), за наявності технічної можливості відстрочка може надаватися автоматично – лише у разі створення запиту на її оформлення через електронний кабінет призовника або резервіста».

Такого запиту позивач не сформував і не подав заяви до ТЦК і СП. Відсутність документів позбавила можливості автоматичного продовження відстрочки. Суд наголосив: обов’язок підтвердити наявність підстав покладається саме на особу, яка користується правом. Таким чином, право на відстрочку не діє самостійно – його необхідно активувати процесуально. Отож, закон надає право, але реалізується воно лише через процедуру.

Тобто автоматичне оформлення відстрочки можливе лише за умови створення запиту через електронний кабінет та наявності технічної можливості. Оскільки позивач цього не зробив, суд виніс рішення не на його користь: «Визнати бездіяльність протиправною та зобов’язати вчинити дії – відмовити».

З точки зору адміністративного права, позиція суду виглядає логічною: суд стоїть на сторожі принципу правової визначеності – жоден орган не може діяти поза встановленим порядком. Водночас для пересічних українців наслідки цього підходу відчутно складніші: навіть якщо держава має всі дані про родинні обставини, громадянин змушений повторно доводити очевидне, аби зберегти своє право.

Причина такого підходу – у юридичній конструкції. Відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову особи, які мають дружину або чоловіка з інвалідністю І чи ІІ групи. Але порядок реалізації цього права встановлює Кабінет Міністрів. Згідно з урядовою постановою № 76 від 27 січня 2023 року, громадянин має особисто подати заяву до ТЦК і СП із повним пакетом документів. У жодному нормативному акті не передбачено автоматичного поновлення відстрочки без звернення.

Тож формально суд діяв правильно. Проте фактично така позиція створює бюрократичну пастку: навіть ті, хто має беззаперечне право на відстрочку, ризикують втратити його через технічну або адміністративну необачність. Держава обирає шлях суворої формальності: доки громадянин не підтвердить підстави, його право вважається невикористаним.

В умовах війни формалізм перетворюється на нову норму. Судова практика щодо відстрочок стає дедалі жорсткішою. Якщо у 2023-2024 роках суди іноді застосовували «людяний підхід», визнаючи чинність права навіть при тимчасовій втраті довідки, то тепер переважає принцип процедурної чистоти. Феміда дедалі частіше стає на бік ТЦК і СП.

Хоча рішення Харківського окружного адмінсуду може бути оскаржене, перспектива апеляції не виглядає оптимістичною. Адже суд не заперечив самого права позивача, а лише вказав, що воно не підтверджене належними доказами. Таким чином, справа №520/3921/25 символізує зміну підходу держави у воєнний час: цифровізація не звільняє від формальностей, а лише додає технічну відповідальність. Парадоксально, але громадянин має підтвердити державі ті дані, якими вона вже володіє.

Де-факто Харківський суд підсумував дилему «людяність чи процедура». Війна не скасувала бюрократію, а лише зробила її ще жорсткішою. Сьогодні відстрочка – не лише право, а й уміння довести державі те, що вона й так знає. Як наслідок, у Харкові створили прецедент: суб’єктивне право на відстрочку та об’єктивна підстава – наявність родинних обставин – мають отримати процесуальне оформлення. Це позиція формальної правової визначеності: жоден орган не може продовжити відстрочку поза процедурою, навіть коли підстави очевидні.

Які практичні наслідки, зважаючи на такий підхід? Відповідальність за ініціативу оформлення відстрочки повністю покладається на військовозобов’язаного. Без поданої заяви й перевірки підстав ТЦК і СП діють у межах своєї компетенції. Автоматизація через реєстри обмежена технічно і не може компенсувати процесуальні недоліки.

Дана справа демонструє ключову колізію між наявністю підстави для відстрочки та необхідністю її документального підтвердження. Звільнення від мобілізації реалізується виключно після подання визначеного пакета документів до відповідного ТЦК і СП. Щоб скористатися правом, його необхідно фактично «активувати»: особисто подати заяву, додати довідку МСЕК і документи про родинний зв’язок. А головне – дочекатися офіційного рішення…

Автор Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.