Позовна давність в проекті оновленого Цивільного кодексу: ГНЕУ попереджає про правову невизначеність і ризики зловживань
У Верховній Раді зареєстровані декілька законопроектів про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку із його оновленням (рекодифікацією). Деякі з них проходять громадське обговорення. Над проектом оновлення Цивільного кодексу робоча група працювала декілька років і курував її особисто Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Він же є ініціатором законопроекту. В рамках цієї реформи вже навіть скасували Господарський кодекс.
22.10.2025 парламент прийняв за основу із продовженням строку підготовки законопроект № 14056 (книга перша), а вже 05.11.2025 - законопроект № 14057 від 21.09.2025 (книга друга).
Невдовзі з‘явилися висновки Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, яке піддало законопроект нищівній критиці. Зокрема, у питанні позовної давності.
У ст. 258 проекту пропонується розширити межі спеціальної позовної давності. Згідно з проектом спеціальна позовна давність в один рік застосовуватиметься, зокрема, до вимог: чоловіка, який вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, про визнання його батьківства; жінки, яка народила дитину у шлюбі, про оспорювання батьківства свого чоловіка; жінки, яка вважає себе матір’ю дитини, про визнання материнства стосовно дитини, матір’ю якої записана інша жінка. Проте слід звернути увагу, що у ст. 258 ЦК (як у редакції проекту, так і у чинній) спеціальна позовна давність встановлюється лише щодо вимог за певним видом відносин (наприклад, про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа (п. 1 ч. 3 статті у редакції проекту); про розірвання договору 15 дарування (п. 4 ч. 3 статті у редакції проекту), про оскарження дій виконавця заповіту (п. 6 ч. 3 статті у проекту ЦК), а не щодо вимог за суб’єктами цих відносин.
ГНЕУ вважає, що вказана пропозиція проекту у запропонованому вигляді не узгоджується з принципом юридичної рівності учасників цивільних (приватних) відносин (ст. 3 проекту), оскільки створює особливі умови захисту цивільних прав та інтересів для визначеного кола суб’єктів.
У ч. 7 ст. 258 проекту передбачається встановлення тридцятирічного строку позовної давності для вимог про відшкодування шкоди, завданої замовникові протиправними діями підрядника за договором підряду на капітальне будівництво, що призвели до руйнувань чи аварій.
Встановлення 30-річного строку загрожує створенням істотного дисбалансу, порушує диференційований підхід у системі позовної давності, адже у ЦК строк позовної давності становить три роки, спеціальні строки у більшості випадків коливаються від одного до десяти років. Крім цього, встановлення настільки тривалого строку позовної давності може призвести до тривалої правової невизначеності щодо статусу об’єктів капітального будівництва.
Крім того, відповідно до Принципів міжнародних комерційних договорів УНІДРУА ст. 10.2. передбачено, що максимальний строк позовної давності складає десять років.
У ст. 261 проекту пропонується визначити різний момент початку перебігу позовної давності. Так, перебіг загальної позовної давності починається з моменту завершення календарного року, в якому особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права та/або охоронюваного законом інтересу та про особу, яка його порушила (ч. 1).
Водночас перебіг спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права та/або охоронюваного законом інтересу та про особу, яка його порушила, якщо інше не визначено законом (ч. 2). На думку ГНЕУ, таке нововведення є досить сумнівним, оскільки використання формулювання «з моменту завершення календарного року» не є загальноприйнятим та зрозумілим для правозастосування та може тлумачитися як таке, що у деяких випадках фактично продовжує позовну давність на рік. Експерти зауважують, що різні підходи для загальної та спеціальної позовної давності створюють ситуації, коли для схожих за змістом вимог початок перебігу обчислюватиметься по-різному. Зазначене положення також не узгоджується з Принципами міжнародних комерційних договорів УНІДРУА, у ст. 10.2 яких визначено, що строк позовної давності починає спливати з дня наступного за днем, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про факти, внаслідок яких його право може бути здійснене.
У ст. 264 проекту розширюється перелік підстав переривання позовної давності .
Зокрема, позовна давність, згідно з проектом, переривається:
1) пред’явленням позову до одного із кількох боржників;
2) якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач;
3) пред’явленням у відповідному процесі в компетентному суді майнової вимоги до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);
4) пред’явленням до суду заяви про видачу судового наказу до боржника;
5) вчиненням нотаріусом виконавчого напису;
6) укладенням договору про проведення медіації щодо врегулювання спору, предметом якого є певні вимоги, в частині вимог, що є предметом спору, переданого для врегулювання шляхом проведення медіації;
7) з моменту початку арбітражного розгляду у міжнародному комерційному арбітражі;
8) з моменту початку розгляду спору третейським судом;
9) в інших випадках, визначених законом.
Фахівці звертають увагу, що таке розширення підстав для застосування підстав переривання позовної давності підвищує ризик зловживання правом з боку учасників цивільного обороту.
Крім цього, викликають сумнів доцільність окремих підстав для переривання позовної давності.
Зокрема, виконавчий напис нотаріуса за своєю природою є виконавчим документом, який ґрунтується на попередньому визнанні заборгованості як «безспірної» та лише відкриває можливість примусового виконання. Отже виконавчий напис нотаріуса за своєю правовою природою не є аналогом судового позову, а тому, навряд чи може вважатися самостійною підставою для переривання позовної давності.
Незважаючи на необхідність оновлення Цивільного кодексу, висновки ГНЕУ вказують на системні недоліки у ключових інститутах цивільного права. Парламент має звернути увагу на застереження, аби реформа не перетворилася на джерело нових проблем для українського правосуддя та бізнесу.
Автор: Тарас Лученко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
