Поновлення прокурора на посаді виключає право на вихідну допомогу: Верховний Суд

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 280/8427/21 за касаційною скаргою колишнього начальника відділу роботи з кадрами Запорізької обласної прокуратури, який вимагав стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Спірним питанням, що постало перед Судом стала наявність / відсутність підстав для стягнення на користь позивача вихідної допомоги, що мала бути нарахована та виплачена при звільненні, за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про скасування наказу про звільнення. Як наслідок, - наявність / відсутність права особи на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Приписами Закону № 1697-VII “Про прокуратуру” не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.

Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу стягнення вихідної допомоги на підставі статті 44 КЗпП України у спорах, які виникали у зв`язку зі звільненням осіб з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Проте у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів, а отже, не заборонено застосування приписів статті 44 КЗпП України під час вирішення спірного питання.

Особливістю спірних правовідносин, на яку звернув увагу суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, є те, що позивач до звернення до суду з позовом про стягнення вихідної допомоги також звернувся з вимогами про поновлення на службі, і цей позов був задоволений до ухвалення судом рішення про стягнення вихідної допомоги.

За висновками суду апеляційної інстанції, поновлення на посаді і виплата вихідної допомоги при звільненні є взаємовиключними вимогами, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в позові.

Раніше Верховний Суд уже оцінював указану особливість при застосуванні статті 44 КЗпП України в подібних правовідносинах.

Зокрема у постанові від 19.12.2025 у справі № 640/8468/20,  зазначено, що вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, що виплачуються працівникові при звільненні, оскільки її розмір пов`язаний не з кількістю і якістю праці, а з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав.

Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Судова палата у вказаній постанові констатувала, що ключовою метою вихідної допомоги (як окремої грошової виплати, що не відноситься до заробітної плати) є компенсування звільненому працівнику відсутності доходу. При цьому підставою для такої виплати є те, що працівник утратив роботу не з власної волі.

Додатково судова палата у постанові від 19.12.2025 у справі №640/8468/20 зауважила, що завданням адміністративного судочинства, у силу приписів частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас суть ефективного захисту - це відновлення порушеного права законним способом, який має бути адекватним, справедливим та не порушувати прав третіх осіб чи загальних засад права.

Урахувавши, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції позивач був поновлений на посаді з дати його звільнення на підставі судового рішення, а також те, що йому було компенсовано середній заробіток за весь час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення, відповідно до статті 235 КЗпП України, що свідчить про повне відновлення його права на отримання заробітної плати, яка підлягала виплаті, судова палата у постанові від 19.12.2025 у справі № 640/8468/20 дійшла висновку про відсутність у цьому випадку втрати доходу та правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення вихідної допомоги.

На момент прийняття судами першої та апеляційної інстанцій рішень у справі №280/8427/21, відповідний наказ про звільнення позивача скасовано, його поновлено на посаді з дати звільнення та присуджено середній заробіток за час вимушеного прогулу, що відновило право на заробітну плату і втрати доходу не відбулося.

Що стосується позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (невиплати вихідної допомоги), то Суд вважає, що така вимога є похідною від вимоги про стягнення цієї допомоги, а тому підстави покладення на роботодавця відповідальності за статтею 117 КЗпП України (затримка розрахунку при звільненні) не виникають.

Обставини справи

Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 29.09.2020 №1950к позивача звільнено з посади начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з 30.09.2020. Цим наказом наказано сплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової та щорічної відпусток.

На звернення позивача щодо нарахування та виплати вихідної допомоги у зв`язку із звільненням Запорізька обласна прокуратура листом від 20.08.2021 №07-40-21 повідомила про те, що Законом №1697-VII не передбачено, що у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону належить здійснити виплату вихідної допомоги. Стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Ураховуючи, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбаченими Законом №1697-VII та Законом України від 19.09.2019 №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, він не отримав права на її нарахування та виплату.

Позивач, вважаючи, що він має право на виплату вихідної допомоги у зв`язку із звільненням та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у вересні 2021 року звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 280/7811/20 позовну заяву до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 29.09.2020 №1950к про звільнення позивача з посади начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області. Поновлено позивача у Запорізькій обласній прокуратурі на посаді начальника відділу роботи з кадрами Прокуратури Запорізької області з 01.10.2020. Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.10.2020 по 26.10.2021 в розмірі 419 878,28 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі № 280/7811/20 змінено.

Автор Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.