Помилкові кошти на рахунку: чому суд у Павлограді не визнав овердрафт кредитом і відмовив у моральній шкоді неповнолітній клієнтці

12:00, 22 січня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Суд відхилив фінансові претензії позивача і не підтвердив доводи про душевні страждання відповідача.
Помилкові кошти на рахунку: чому суд у Павлограді не визнав овердрафт кредитом і відмовив у моральній шкоді неповнолітній клієнтці
Фото: legalclinic.nlu.edu.ua
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області відмовив у задоволенні первісного позову банку про стягнення кредитної заборгованості та процентів, а також – у задоволенні зустрічного позову фізичної особи про визнання договору недійсним і стягнення моральної шкоди. Суд встановив, що вимоги обох сторін не підтверджуються належними доказами.

Коли рахунок – не кредит, а технічна помилка

Суть конфлікту між державним банком та його клієнткою виникла ще восени 2022 року. Про це йдеться у матеріалах цивільної справи №185/3697/24, яку розглянув Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Спір виник через помилково зараховані кошти, електронний договір, вік клієнтки та межі застосування кредитного законодавства.

Між сторонами було укладено заяву-договір про комплексне банківське обслуговування в електронній формі через мобільний застосунок із використанням електронного підпису. На підставі цього договору відкрито картковий рахунок. Формально – звичайна банківська практика, яка давно стала буденністю. Однак згодом на рахунок клієнтки надійшли значні суми коштів, які були зараховані помилково – внаслідок технічного інциденту в платіжній інфраструктурі. Гроші були використані: частково перераховані іншим особам, частково сплачені комісії.

Згодом банк, виявивши помилку, здійснив договірне списання помилково зарахованих сум, у результаті чого рахунок став «мінусовим». Саме цей мінус банк і кваліфікував як несанкціонований овердрафт, застосувавши до нього відсоткову ставку у 48 відсотків річних. Згодом заборгованість була винесена на рахунок простроченої, а клієнтці виставлено вимогу – про сплату за кредитним договором у сумі 58686,78 грн та простроченими процентами у розмірі 30870,83 грн. Позовна вимога ґрунтувалася на фактах невиконання відповідачем зобов’язань, що підтверджується банківськими документами, виписками рахунку та внутрішніми обліковими матеріалами банку.

Проте суд підійшов до ситуації значно глибше, аніж формальна арифметика банку. У цій справі важливим стало питання правової природи цих коштів. Адже сторони не уклали кредитного договору в класичному розумінні. Не було погоджено істотних умов кредиту, не встановлювався кредитний ліміт. Гроші не надавалися банком як позика, а з’явилися на рахунку клієнтки помилково.

Аналізуючи заяву-договір про комплексне банківське обслуговування, суд першої інстанції дійшов висновку: «Одночасно, судом не встановлено обставин, які свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі було досягнуто домовленості про надання позивачу відповідачем конкретно визначеної суми коштів у позику (кредит) та узгодження ними всіх істотних умов такого кредиту - розміру кредиту, строку кредитування, відсоткової ставки, порядку нарахування відсотків, умови продовження строку кредитування тощо, та що 58698,00 грн. було надано відповідачу позивачу на виконання укладеного між ними договору».

За таких обставин відносини не можуть вважатися кредитними. Натомість вони підпадають під інститут безпідставного набуття майна. Але і тут банк обрав хибний шлях захисту своїх прав: він звернувся до суду з вимогами, ґрунтуючись на договорі та нормах кредитного законодавства, а не на положеннях про повернення безпідставно отриманих коштів.

Принцип диспозитивності цивільного процесу зіграв вирішальну роль. Суд не має права змінювати підставу позову за власною ініціативою. Якщо позивач обрав неправильну правову конструкцію, ризик процесуальної поразки несе саме він. У результаті первісний позов було повністю відхилено.

Неповнолітня клієнтка: межі цивільної дієздатності

Суд також дослідив зустрічний позов клієнтки банку про визнання договору недійсним в частині та стягнення моральної шкоди. На момент укладення договору їй було лише 17 років, – саме на цій обставині вона будувала свої аргументи про недійсність кредитної частини договору. На її переконання, банк не мав права укладати договір, який передбачає кредитування, без згоди батьків, а несанкціонований овердрафт (короткостроковий кредит) фактично є різновидом споживчого кредиту.

З такою позицією суд погодився лише частково: неповнолітня особа дійсно має обмежену цивільну дієздатність, але водночас закон прямо надає їй право самостійно відкривати банківські рахунки та розпоряджатися коштами на них. Сам договір комплексного банківського обслуговування не виходив за межі цієї дієздатності.

Посилаючись на судову практику ВС, суд наголосив: «Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події».

Вирішальним у справі стало те, що суд не встановив факту укладення саме кредитного договору. Якщо кредиту не було, то й підстав для визнання кредитних умов недійсними не існує. Формулювання в договорі про можливість овердрафту не трансформували відносини сторін у кредитні автоматично, тим більше за відсутності встановленого ліміту та фактичного волевиявлення щодо отримання кредиту.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то тут позиція суду була ще категоричнішою: сам факт судового спору чи емоційні переживання від списання коштів не є достатніми підставами для компенсації. Звичайні емоційні переживання у зв’язку з списанням коштів та судовим процесом не можуть вважатися підставою. Суд констатував, що дії відповідача були спрямовані на формальне прикриття боргових зобов’язань через заяву про моральну шкоду.

«Позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача за зустрічним позовому, її характеру та розміру (медичні документи, висновки психолога, свідчення свідків про погіршення здоров`я чи душевні страждання тощо). Звичайні емоційні переживання, пов`язані з судовим процесом та списанням помилково зарахованих коштів, не є підставою для стягнення моральної шкоди, при тому що дії самої особи, щодо здійснення видаткових операції за рахунок коштів, які їй фактично не належали, на суму 58697,84 грн, на переконання суду не відповідали приписам ст. 13 ЦК України, за якими при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах», – наголосив суд першої інстанції.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив: у задоволенні первісного позову банку про стягнення заборгованості – відмовити повністю, у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним в частині та стягнення моральної шкоди – відмовити повністю.

Обидві сторони спору не досягли бажаного для себе процесуального результату. Проте ухвалене рішення суду містить принципові правові висновки, значущі як для фінансових установ, так і для споживачів банківських послуг. Зокрема, наявність від’ємного залишку на рахунку клієнта сама по собі не свідчить про виникнення кредитних правовідносин, навіть у разі кваліфікації такого стану банком як овердрафт. Помилково зараховані кошти формують окремий вид цивільно-правових відносин, для захисту яких вирішальне значення має належне визначення правової підстави та способу судового захисту.

Крім того, укладення електронних договорів із неповнолітніми особами потребує підвищеної юридичної обачності та чіткого дотримання меж їх цивільної дієздатності. Адже будь-які правові неточності можуть спричинити для банку не лише фінансові втрати, а й істотні репутаційні ризики. Формальне застосування тарифів і внутрішніх правил фінансової установи не може підміняти норми цивільного права і базові принципи справедливості.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX з’їзд суддів України – онлайн-трансляція – день перший