Кредит на авто: суд у Шахтарську підтвердив право банку на інфляційні втрати та три відсотки річних

Суд у Шахтарську визнав обґрунтованими вимоги банку щодо кредитного договору, укладеного ще у 2013 році. Було встановлено, що тривале невиконання грошового зобов’язання після ухвалення рішення про стягнення боргу не звільняє боржників від відповідальності та може стати підставою для додаткових вимог кредитора. Солідарна відповідальність позичальника та поручителя залишається чинною до остаточного виконання кредитних зобов’язань.

Три складові боргу: кредит, застава і порука

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області розглянув цивільну справу №186/2075/25, яка виникла з цивільно-правових відносин, укладених ще майже 13 років тому. Предмет спору – кредитний договір, підписаний у травні 2013 року між банком та двома фізичними особами. Одночасно сторони уклали договір застави та договір поруки, які забезпечували виконання основного зобов’язання.

Банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 60 860 грн з цільовим призначенням – придбання автомобіля марки «SAIPA», моделі «TIBA», зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,8 % річних. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язувався не пізніше 29 травня 2018 року повернути суму кредиту. Крім того, він мав сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, виходячи з 17,7 % річних. За користування кредитними коштами, не повернутими у строки, передбачалася сплата процентів у розмірі 22,7 % річних, а також комісії, штрафи і пені.

Виконання зобов’язань забезпечувалося як заставою автомобіля, так і договором поруки, за яким поручитель взяв на себе солідарну відповідальність перед кредитором. У разі прострочення хоча б однієї частини позики кредитор отримував право вимагати дострокового повернення всієї суми разом із процентами, як це передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України.

У зв’язку з порушенням умов кредитного договору банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 серпня 2020 року позов було задоволено: стягнуто солідарно з позичальника та поручителя заборгованість у розмірі 49 283,34 грн, а також судові витрати – по 960,50 грн з кожного.

8 серпня 2024 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчі листи на примусове виконання зазначеного рішення. Проте фактичне виконання відбулося лише 15 травня 2025 року, що підтверджується постановами про закінчення виконавчих проваджень. Таким чином, між датою ухвалення рішення та датою його реального виконання минув значний проміжок часу, протягом якого грошове зобов’язання залишалося невиконаним.

Саме ця обставина стала підставою для нового позову банку, предметом якого було стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання судового рішення, а також договірного штрафу за порушення умов страхування предмета застави.

Справу було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Сторони у засідання не з’явилися, відповідачі відзиву на позов не подали, що зумовило ухвалення заочного рішення відповідно до статті 280 ЦПК України.

Штрафи і солідарність: наслідки для боржників

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області застосував положення статті 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов’язання. Банк нарахував інфляційні втрати та три проценти річних за період прострочення – з 25 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року. Загальна сума цих нарахувань склала 10039,18 грн, з яких 2218,35 грн становили проценти річних, а 7820,83 грн – інфляційні втрати.

Окремо суд розглянув питання штрафних санкцій за договором застави. Відповідно до його умов, за кожний випадок невиконання вимог щодо страхування предмета застави заставодавець зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 1,5 % від заставної вартості предмета застави, який щомісячно збільшується на 0,75 процентних пунктів. За період з 1 травня 2017 року по 29 лютого 2020 року банк нарахував штраф у розмірі 19332 грн. Ця сума була стягнута окремо – з одного з відповідачів.

Суд також врахував положення статей 1048 та 1050 ЦК України, які регулюють право позикодавця на отримання процентів та можливість вимагати дострокового повернення позики у разі прострочення. Відповідачі не виконали своїх обов’язків, що дало банку право вимагати повного погашення боргу та застосування додаткових санкцій.

У процесі розгляду справи суд дослідив письмові докази, розрахунки заборгованості, умови договорів та інші матеріали. Було встановлено факт укладення кредитного договору, договору застави та договору поруки, а також підтверджено систематичне невиконання відповідачами своїх зобов’язань.

Додатково суд послався на статті 599 та 629 ЦК України, які визначають: зобов’язання припиняється лише належним виконанням, а договір є обов’язковим для сторін. Це означає, що навіть наявність судового рішення не звільняє боржників від обов’язку виконати свої зобов’язання.

Суттєвим у цій справі стало визначення правових наслідків тривалого невиконання грошового зобов’язання, підтвердженого судовим рішенням, та можливості нарахування додаткової відповідальності після його ухвалення. Суд виходив із того, що відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виключно його належним виконанням. Сам факт ухвалення рішення про стягнення заборгованості не припиняє кредитних правовідносин і не звільняє боржника від відповідальності за прострочення.

З огляду на приписи статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Суд підкреслив, що ця норма має загальний характер і поширюється на всі види грошових зобов’язань незалежно від підстав їх виникнення, якщо інше не встановлено законом або договором.

При виборі та застосуванні норми права суд у Шахтарську врахував правові висновки Великої Палати ВС: три проценти річних та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій, а є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності. Їх призначення – компенсувати кредитору втрати від знецінення грошових коштів та забезпечити плату за користування ними боржником протягом часу прострочення.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області також зазначив: наявність рішення Біловодського районного суду Луганської області про стягнення боргу, яке було виконано із запізненням, не припиняє правовідносин сторін. Це не позбавляє кредитора права вимагати застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, аж до моменту повного виконання кредитного зобов’язання.

Окрему увагу суд приділив питанню солідарної відповідальності боржника і поручителя за наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання. Посилаючись на практику Верховного Суду, суд підкреслив: порука не припиняється з моменту ухвалення рішення про стягнення боргу. У випадку невиконання або несвоєчасного виконання такого рішення поручитель несе солідарну відповідальність за наслідки прострочення, включаючи інфляційні втрати та три проценти річних.

Крім того, суд проаналізував вимоги щодо стягнення штрафу за порушення умов договору застави, пов’язаних зі страхуванням предмета застави. Було встановлено, що договором передбачено відповідальність заставодавця у вигляді штрафу, розмір якого визначається відсотком від заставної вартості транспортного засобу та нараховується наростаючим підсумком за весь період порушення.

Визнаючи вимоги банку доведеними, суд ухвалив: позовні вимоги банку задовольнити, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 10039,18 грн, стягнути з позичальника штраф за нестрахування предмета застави у розмірі 19332 грн, а також стягнути з позичальника і поручителя судовий збір – по 1211,20 грн з кожного.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.