Протокол без доказів: чому суд у Петриківці закрив справу про домашнє насильство

Суд у Петриківці закрив справу щодо притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за психологічне домашнє насильство через відсутність належних і допустимих доказів. Суд наголосив: одного лише протоколу та пояснень потерпілої недостатньо для доведення складу правопорушення. Рішення підкреслює, що в адміністративному процесі припущення не можуть замінювати доказів.

Обвинувачення – недоведено

Петриківський районний суд Дніпропетровської області ухвалив постанову у справі №187/2249/25, закривши провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності чоловіка, обвинуваченого у вчиненні психологічного домашнього насильства.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, надісланим з Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, 16 грудня 2025 року чоловік «перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за місцем мешкання, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини, що виразилося у висловлюванні нецензурною лайкою в її бік, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП».

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку: в діях чоловіка відсутній склад домашнього насильства, внаслідок якого могла б бути завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілої.

«Орган (посадова особа), відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязані зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи існують обставини, що помякшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи», – підкреслив суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких орган встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного рішення. Ці дані формуються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків та іншими документами.

Суд також врахував положення статті 7 КУпАП, які гарантують, що ніхто не може бути підданий заходам впливу інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Конституція України прямо передбачає: обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

На переконання суду, притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності належних і допустимих доказів. Це рішення встановлює межі доказування у справах про психологічне насильство та підкреслює необхідність ретельного збору матеріалів правоохоронними органами.

З матеріалів справи вбачається, що відомості, які могли б свідчити про психологічне насильство, містяться лише в письмових поясненнях дружини. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину чоловіка, немає. Посадова особа, яка склала протокол, не довела, що в діях особи було вчинено домашнє насильство та наявний склад адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Суд наголосив, що відповідно до частини 2 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, або на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

«Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події або складу адміністративного правопорушення», – констатував суд.

На підставі викладеного суд постановив: провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

Фіксація формальностей: помилки правоохоронців

Аналіз матеріалів справи вказує на суттєві недоліки у діях поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Посадова особа не встановила фактичні обставини, які б свідчили про психологічне насильство, не перевірила наявність або відсутність шкоди потерпілій та не зафіксувала обставини, що могли б пом’якшити або обтяжити відповідальність. Внаслідок цього протокол містить лише порожнє формальне констатування порушення, без документального чи свідкового підтвердження, що є обов’язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд зазначив, що орган поліції, складаючи протокол, мав встановити: чи дійсно мало місце правопорушення, які конкретні дії становили психологічне насильство, а також чи заподіяли вони шкоду фізичному чи психічному здоров’ю потерпілої. Відсутність таких даних свідчить про недотримання статті 280 КУпАП, яка зобов’язує з’ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та створює ризик необґрунтованого обвинувачення.

Крім того, протокол не містить посилань на інші джерела доказів, окрім пояснень потерпілої, а пояснення особи, яка притягається до відповідальності, або відсутні, або не розглянуті. Це порушує принципи належного доказування, встановлені статтею 251 КУпАП, та підриває юридичну основу для притягнення до відповідальності.

Суд наголосив, що неповне або однобоке відображення подій у протоколі, а також ігнорування вимоги щодо перевірки фактичних обставин, створює ризик необґрунтованого обвинувачення. Такий підхід суперечить статті 7 КУпАП та принципу презумпції невинуватості, за яким сумнів щодо доведеності вини тлумачиться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

На думку суду, дії поліції потребують забезпечення всебічного з’ясування обставин та документування фактів при розгляді адміністративних правопорушень. Оформлення протоколу без збору доказів не може слугувати підставою для обвинувачення. Кожен документ має містити достатню доказову базу для обґрунтованого підтвердження складу правопорушення.

Недоліки у протоколі призвели до закриття провадження. Суд констатував: без належних і допустимих доказів притягнення до адміністративної відповідальності неможливе, а формальні дані, що не засвідчені фактами, не можуть слугувати підставою для застосування заходів впливу. Ефективне правоохоронне реагування неможливе без дотримання процедури та належного збору матеріалів, що підтверджують правопорушення.

Передусім йдеться про недотримання вимог КУпАП: стаття 251 чітко визначає, що доказами у справі є фактичні дані, підтверджені протоколами, поясненнями, показаннями свідків, висновками експертів та іншими документами. У цій справі протокол був складений лише на основі пояснень потерпілої, що не відповідає вимогам належності та допустимості доказів. Посадова особа порушила базові положення щодо збору та оцінки доказів.

Також було порушено статті 280 КУпАП, яка зобов’язує орган, що розглядає справу, встановити: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа, чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, чи завдано шкоду. Поліція, складаючи протокол, не забезпечила належного збору інформації, яка могла б підтвердити або спростувати факт психологічного насильства. Відсутність свідчень очевидців, медичних довідок, аудіо- та відеофіксації свідчить про формальний підхід до виконання службових обов’язків.

Причини таких порушень вказують на системний характер. По‑перше, це формалізм у роботі правоохоронних органів: головним завданням стає складання протоколу як доказ реагування на виклик, а не якісне документування події. По‑друге, існує проблема статистичного підходу: кількість складених протоколів часто розглядається як показник ефективності, що стимулює оформлення матеріалів навіть без достатніх доказів. По‑третє, складність доказування психологічного насильства створює додаткові труднощі: на відміну від фізичного насильства, яке може бути підтверджене медичними висновками, психологічне потребує ретельного збору свідчень, записів, експертних оцінок. У багатьох випадках правоохоронці обмежуються мінімальними матеріалами через брак часу або ресурсів.

Поліція порушила вимоги КУпАП щодо доказування та належного оформлення протоколу, що стало прямою причиною закриття справи судом. Формальний підхід до документування випадків домашнього насильства не забезпечує захист потерпілих і підриває довіру до правосуддя. Судова практика свідчить: без належних доказів навіть очевидні конфлікти не можна кваліфікувати як адміністративні правопорушення.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.