Апгрейд судової практики: нові правила для власників укриттів, ухилянтів та чиновників
Стрімка зміна правил гри під час дії воєнного стану має неабиякий вплив на трансформацію судової практики. Верховний Суд все частіше змінює раніше усталені правові позиції та змінює традиційні підходи до вирішення спорів. На минулому тижні до ЄДРСР було внесено декілька ухвал ВС про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду та об’єднаних палат касаційних судів. Розглянемо передані ухвали, щоб зрозуміти, до чого готуватися бізнесу і громадянам, і на які зміни практики правозастосування варто очікувати.
Релігія чи Мобілізація?
Ухвалою ККС ВС від 19 січня 2026 року на розгляд ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми: чи можлива сумлінна відмова від мобілізації з релігійних переконань під час дії воєнного стану?
В умовах загальної мобілізації, проблема дуже розповсюджена, адже подібні справи масово надходять до судів і без єдиної правової позиції ризикують створити масиви суперечливої практики та суттєво збільшити кількість скарг до ЄСПЛ.
За відмову виконувати накази про відрядження у зону бойових дій мобілізованих засуджують за ч. 4 ст. 402 КК (непокора, вчинена в умовах воєнного стану). Відсутність вини і складу злочину захисники дедалі частіше аргументують глибокими релігійними переконаннями, несумісними з військовою службою, і відсутністю в Україні дієвого механізму альтернативної служби у воєнний час.
Національне законодавство не виключає можливості реалізації права на сумлінну відмову від військової служби під час воєнного стану (за умови належного доведення щирих релігійних переконань), проте не має ні спеціального закону, ні процедури альтернативної служби під час мобілізації.
На сьогодні позиція ВС така, що попри воєнний стан, право на альтернативну службу, гарантоване ст. 35 Конституції України, не може бути повністю знехтуване через відсутність підзаконних актів.
Рішення Великої Палати буде мати фундаментальне значення для судової практики і не тільки: військовозобов’язані отримають потенційний механізм захисту від кримінальної відповідальності, державні органи будуть забезпечені роботою щодо визначення механізму проходження альтернативної служби, суди будуть зобов’язані ретельно перевіряти щирість переконань обвинувачених чи ухиленні. Правова позиція має бути зважена і обгрунтована, щоб дійсно система зробила крок на зустріч військовозобов’язаним, а не відкрила додатковий інструмент ухилення від мобілізації.
Чи можливе касаційне оскарження ухвали про передачу справи до іншого суду?
Ухвалою КЦС ВС від 3 грудня 2025 року передано справу для відступу від висновку ОП КЦС ВС щодо можливості касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про передання справи до господарського суду.
Предмет спору у справі по суті не переглядався, Верховний Суд розглядав лише питання, чи може ухвала апеляційного суду про передачу справи до господарського суду бути предметом касаційного перегляду.
ВС наголошує, що ухвала апеляційного суду про передачу справи не входить до вичерпного переліку ухвал (ст. 389 ЦПК), що можуть бути оскаржені в касації. Касаційна інстанція має працювати як своєрідний фільтр, і саме тому на законодавчому рівні обмежені типи рішень, що можуть бути переглянуті.
На сьогодні існує колізія в практиці самого Верховного Суду. Так, у 2024 році у справі № 756/3328/20 ВС визнав можливість касаційного оскарження таких ухвал. У справі № 761/10509/17 зазначено, що касаційне провадження підлягає закриттю, якщо скарга подана на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Об’єднана палата має визначити, чи може перелік, наведений у п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК, доповнюватися, чи він є абсолютно закритим.
Якщо об’єднана палата пристане до позиції ВС і визнає ухвали апеляції про передачу справи до господарського суду такими, що не підлягають касаційному оскарженню, учасники спорів матимуть менше можливостей затягувати розгляд через касацію. Особливо це актуально для розгляду справ про банкрутство.
Хто є належним відповідачем у спорах про захист честі, гідності, коли образливі висловлювання робить посадова особа при виконанні службових обов’язків?
Ще про одну необхідність відступлення від попередньої правової позиції заявлено в ухвалі КЦС ВС від 21 січня 2026 року. Верховний Суд пропонує у справах про захист честі та гідності, якщо інформацію поширено посадовою особою під час виконання обов'язків визнавати належним відповідачем виключно юридичну особу, а не особисто посадовця.
У судовій практиці простежується правова колізія. Так, позиція ВС у справі № 761/29315/16-ц визначає належним відповідачем у такій категорії справ - посадовця, в той час, коли в постанові № 661/2744/19 ВС вказує, що посадовці уособлюють юрособу, яку представляють.
ВС пропонує такий узагальнений висновок:
- якщо інформацію поширює посадова особа при виконанні службових обов’язків, належний відповідач – юридична особа (орган місцевого самоврядування, орган влади тощо);
- якщо посадова особа виступає не від імені юридичної особи (наприклад, приватний коментар) – відповідає як фізична особа.
Від висновку об’єднаної палати залежить подальший статус держорганів у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, та чи будуть держоргани відповідальні за висловлювання своїх працівників.
Чи може захисна споруда перебувати в приватній власності?
Ухвала у справі № 922/2484/24 також фіксує виключну правову проблему, а саме щодо правового режиму захисних споруд цивільного захисту.
Так, при вирішенні питання власності на споруди захисного призначення, масово застосовуються звернення прокуратури до суду з позовами про визнання недійсним наказу про передачу держмайна і зобов’язання власника повернути споруду державі. Як показує практика, такі позови кваліфікуються як негаторні - усунення перешкод у користуванні і визнання права державної власності.
Зі змісту ухвали вбачається наявність колізії: захисна споруда може бути в приватній власності й спір вирішується як класичний речовий, тобто віндикаційний (справі № 918/938/23) vs захисна споруда в принципі не могла бути приватизована й має бути застосовуваний негаторний позов (справа № 734/337/15-ц).
Позиція ОП ВС вирішить питання, чи може захисна споруда, що первинно була державною перебувати в приватній власності та вплине на власників нерухомості з підвалами, які отримають(чи ні) шанс на захист права власності через позовну давність. На відміну від негаторних позовів, до віндикаційних вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у 3 роки. Якщо нерухомість була приватизована або придбана понад три роки тому, власники споруд зможуть посилатись на сплив позовної давності, як підставу для відмови в позові про повернення укриття державі.
«Судово юридична газета» буде слідкувати за розвитком подій, тож очікуйте на подальші публікації і тримайте руку на пульсі подій разом з нами.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
