ЄСПЛ вирішить, чи можуть штрафи за процедурні порушення перевищувати вартість активів підприємства

Україна як держава-учасниця Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підписала Протокол № 16 до Конвенції. Відповідно до статті 1 Протоколу № 16 до Конвенції вищі судові установи Високої Договірної Сторони, можуть звертатися до ЄСПЛ щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.

Верховний Суд задав важливе питання: чи зобов’язаний суд автоматично застосовувати норму, навіть якщо її наслідки суперечать принципу справедливості та пропорційності, чи все ж має враховувати стандарти захисту права власності та конституційні гарантії.

Приватне підприємство, що здійснює роздрібну торгівлю пальним та алкогольними напоями, працювало на підставі всіх необхідних ліцензій та використовувало належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій. Підприємство замінило один касовий апарат на інший — також фіскалізований і внесений до баз даних ДПС. Однак зміни щодо нового РРО своєчасно не були внесені до додатка до ліцензії. Формально це розцінюється як порушення вимог Податкового кодексу та Закону № 481/95 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального. Попри суто процедурний характер порушення, податковий орган застосував фінансову санкцію у розмірі 200% вартості всієї продукції, реалізованої через РРО. Загальна сума штрафу склала 63 860 222,48 грн. Cума штрафу майже утричі перевищує балансову вартість активів підприємства.

Перед Верховним Судом постало складне питання що стосується балансу між фіскальними інтересами держави та гарантіями стабільності підприємницької діяльності. З одного боку, положення Закону України № 481/95-ВР мають імперативний характер. Норма передбачає фінансову санкцію у розмірі 200% вартості реалізованої продукції у разі порушення вимог щодо ліцензування. Закон не надає податковому органу чи суду дискреції щодо зменшення розміру штрафу — формула застосовується автоматично. З іншого боку, стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на мирне володіння майном. Практика Європейського суду з прав людини підкреслює: будь-яке втручання держави у це право має бути законним, переслідувати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності.

За твердженням Верховного Суду, виникає ситуація, коли бізнес, який формально припустився процедурної неточності, опиняється у значно гіршому становищі, ніж суб’єкт, що працює без ліцензії.

З урахуванням проаналізованої практики ЄСПЛ та керуючись статтею 1 Протоколу № 16 до Конвенції, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звернулась до ЄСПЛ з приводу надання консультативного висновку щодо двох  питань:

• Чи може національний суд, враховуючи імперативний характер податкових норм, не застосовувати пряму норму закону про штраф і натомість призначити меншу санкцію, яка законом прямо не передбачена, але є пропорційною?
• За якими ознаками штраф за статтею 17 Закону № 481/95 можна вважати непропорційним втручанням у власність, порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини?

16 лютого 2026 року Велика Палата ЄСПЛ ухвалила рішення про прийняття запиту до розгляду. Це означає, що Страсбург визнав справу принциповою та новою для європейської практики. Розгляд здійснюватиме Велика Палата у складі 17 суддів, а держава-учасниця Конвенції або зацікавлені особи можуть подавати свої зауваження до 30 березня 2026 року. Прийняття запиту є сигналом, що ЄСПЛ готовий дати орієнтир не лише Україні, а й усій Європі щодо меж фіскальної дисципліни та запобігання свавіллю.

У своєму запиті Верховний Суд проаналізував попередню практику ЄСПЛ:

Мамідакіс проти Греції: штраф, що перевищує реальну шкоду та веде до фактичної конфіскації майна, визнається незаконним.

Краєва проти України: «жорстка система» штрафів, що не дає суду враховувати індивідуальні обставини, порушує баланс між державою та правами особи.

Segame SA v. France: штраф, встановлений у відсотках від суми несплаченого податку, визнається пропорційним.

Особливість української справи: штраф нарахований не на прихований прибуток, а на легальний оборот, з якого податки вже сплачені, що робить його унікальним у світовій практиці.

Звернення Верховного Суду до Європейського суду з прав людини означає тимчасове призупинення проваджень у подібних справах в українських судах до ухвалення рішення ЄСПЛ. Очікується, що висновок або підтвердить сувору імперативну норму, або — що більш імовірно — відкриє шлях до індивідуалізації відповідальності у податковому праві, дозволяючи враховувати реальні обставини та пропорційність покарання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.