Нові вироки ВС щодо мобілізації, ВЛК та корупції в ЗСУ: дайджест військового права

25 лютого 2026 року Офіс Генерального прокурора спільно з ДБР та СБУ повідомили про чергову хвилю викриття схем незаконного уникнення мобілізації військовозобов’язаними. За останній тиждень зареєстровано низку кримінальних проваджень за фактами фіктивного оформлення груп інвалідності, неправомірного визнання обмежено придатними, зняття з військового обліку та організації незаконного переправлення через кордон.

Ключові кейси:

• Затримання сімейної лікарки, яка за $6000 оформлювала фіктивну 3 групу інвалідності здоровому пацієнту для виїзду за кордон (стаціонарне лікування, підроблені рентгени).
• ​Група осіб за $13 000 організовувала фіктивні діагнози, проходження ВЛК, зняття з обліку та виїзд; оформлено приблизно 100 осіб.
• ​Офіцер ТЦК за $6000 обіцяв обмежено придатний  статус та фіктивну повістку, а за $20 000 — бронювання. Затриманий за ст. 208 КПК, арешт з заставою 2 млн грн (ч.3 ст.368 ККУ).
• ​Полковник ТЦК змінював дані в «Оберіг»; Триває перевірка.

Досудове розслідування здійснюють слідчі ДБР за оперативного супроводу співробітників СБУ за процесуального керівництва органів прокуратури.

Остання судова практика також демонструє, що у справах щодо ухилення від мобілізації, зокрема і через незаконні рішення ВЛК суди дедалі частіше обирають найсуворіші заходи покарання.

Законодавство не передбачає можливості відмови від мобілізації з релігійних мотивів

17 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалив постанову у справі № 953/8287/24, якою залишив без змін вирок щодо військовозобов’язаного, засудженого за ухилення від мобілізації (ст. 336 КК України).

Військовозобов’язаний отримав повістку, пройшов ВЛК та був визнаний придатним до військової служби. Йому вручили повістку на відправлення до військової частини 10 листопада 2023 року, однак у визначений час він не прибув. Згодом подав письмову заяву про відмову від призову під час мобілізації. Захисник наполягав на істотних порушеннях судами норм КПК, відсутності складу злочину та необхідності врахування релігійних переконань засудженого.

ВС нагадав, що законодавство України не передбачає можливості відмови від мобілізації з мотивів релігійних або інших переконань.

У справах що стосуються схем з ВЛК визнання вини без реальних кроків до виправлення не є підставою для пом’якшення покарання

Колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного кримінального суду залишила без змін вирок апеляційного суду щодо особи, засудженої за сприяння незаконному переправленню через державний кордон (ч. 1 ст. 332 КК) та зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК). Суди встановили, що у липні 2023 року засуджений запропонував військовозобов’язаному механізм виїзду за кордон шляхом отримання у ТЦК та СП довідки про тимчасову непридатність до служби. За вплив на членів військово-лікарської комісії він вимагав 10 000 доларів США.

Захисник у справі просив застосувати ст. 69 КК  та призначити покарання нижче мінімальної межі санкції та застосувати ст. 75 КК — звільнення з випробуванням та врахувати повне визнання вини, позитивні характеристики, відсутність шкоди, службу в ЗСУ та наявність неповнолітньої дитини у обвинуваченого.

Верховний Суд наголосив що для застосування ст. 69 КК необхідні кілька пом’якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості. Апеляція встановила лише одну — наявність неповнолітньої дитини.

Формальне визнання вини без реальних кроків до виправлення не є підставою для пом’якшення покарання чи застосування випробування у справах що стосуються схем з ВЛК під час воєнного стану.

В умовах воєнного стану звільнення від відбування покарання за ухилення від мобілізації застосовується обмежено

12 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалив постанову у справі № 615/2295/24, якою залишив без змін вирок апеляційного суд щодо чоловіка, засудженого за ухилення від призову під час мобілізації за ст. 336 КК України.

Місцевий суд визнав обвинуваченого винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час загальної мобілізації. Йому призначили 3 роки позбавлення волі, але звільнили від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.

Верховний Суд підкреслив, що застосування ст. 75 КК, тобто звільнення від відбування покарання є дискреційним правом суду, але має ґрунтуватися на реальній можливості виправлення без ізоляції. При цьому у період воєнного стану суспільна небезпека ухилення від мобілізації є підвищеною.

В умовах воєнного стану звільнення від відбування покарання за ухилення від мобілізації застосовується вкрай обмежено, а реальне позбавлення волі розглядається як необхідний інструмент загальної превенції.

Для отримання відстрочки від мобілізації на підставі утримання трьох і більше дітей встановлення факту утримання дитини не може відбуватися у спрощеному порядку

15 серпня 2025 року Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову у справі № 709/1954/24, якою залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження. Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, — перебування його неповнолітнього сина на його утриманні. Метою було отримання відстрочки від мобілізації відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» — як особі, на утриманні якої перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Верховний Суд зазначив, що для отримання відстрочки від мобілізації на підставі утримання трьох і більше дітей встановлення факту утримання дитини не може відбуватися у спрощеному порядку окремого провадження, якщо це потенційно зачіпає права іншого з батьків.

Хабар за підписання рапорту на звільнення військового

22 січня 2026 року Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду скасував ухвалу апеляційного суду у справі № 683/146/24 та призначив новий апеляційний розгляд. Обставини справи: командир роти резерву був звинувачений в одержанні неправомірної вигоди за підписання рапорту військовослужбовця на звільнення.

Суди встановили, що військовослужбовець звернувся з рапортом про звільнення за сімейними обставинами, а командир, за версією обвинувачення, вимагав 17 000 грн за направлення рапорту до вищого командування. Кошти були перераховані на банківську картку обвинуваченого, після чого він підписав документ.

Під час розгляду справи, апеляційний суд перекваліфікував дії з ч. 3 на ч. 1 ст. 368 КК України, виключивши ознаку вимагання. Покарання було пом’якшено до штрафу і річної заборони обіймати посади. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в матеріалах провадження відсутні докази саме вимагання неправомірної вигоди.

Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд, змінюючи кваліфікацію, не провів повторного дослідження доказів, обмежившись їх переліком. На думку Верховного Суду, апеляційний суд не дав належної оцінки тому, що без резолюції командира рапорт не міг бути скерований далі, а підписання рапорту входило до службових обов’язків обвинуваченого і потерпілий мав право на розгляд рапорту по суті незалежно від кінцевого рішення про звільнення.

Такі обставини могли свідчити про створення умов, за яких військовослужбовець був змушений надати кошти для реалізації свого законного інтересу — розгляду рапорту в установленому порядку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.