ВП ВС визначила: в об’єднаних провадженнях суб’єкт продовження строків визначається за датою початку першого провадження

У справі № 755/15993/18 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію щодо визначення суб’єкта продовження строків досудового розслідування в умовах змін, запроваджених процесуальною реформою 2017 року. Після набрання чинності відповідними змінами у кримінальному процесі сформувалися різні підходи до продовження таких строків залежно від дати внесення відомостей до ЄРДР.

Практичні складнощі могли виникати у випадках об’єднання кримінальних проваджень, розпочатих у різні періоди. У зв’язку з цим у судовій практиці склалися різні підходи до визначення належного суб’єкта продовження строків — прокурора або слідчого судді, що зумовлювало неоднакове застосування норм кримінального процесуального закону.

Обставини справи

Місцевий суд закрив кримінальне провадження щодо трьох осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 306 та ч. 3 ст. 307 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК — у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про закінчення строків досудового розслідування та закрив провадження, виходячи з того, що в об’єднаному провадженні продовження строків мало здійснюватися слідчим суддею, а не прокурором. Апеляційний суд погодився з таким підходом і залишив ухвалу без змін.

Суди виходили з того, що у об’єднаному кримінальному провадженні, де частина епізодів була внесена до ЄРДР до 16 березня 2018 року, а частина — після, повноваження на продовження строків мав слідчий суддя, а не прокурор.

Прокурор у касаційній скарзі наполягав, що визначальним є момент початку первісного провадження, а тому саме прокурор був належним суб’єктом продовження строків.

Позиція ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу як таку, що містить виключну правову проблему, з огляду на різну практику Касаційного кримінального суду та його об’єднаної палати щодо визначення суб’єкта продовження строків досудового розслідування в об’єднаних кримінальних провадженнях.

Суд виходив із того, що після змін, внесених Законом № 2147-VIII, у кримінальному процесі сформовано два різні підходи до продовження строків досудового розслідування залежно від дати внесення відомостей до ЄРДР. Ці зміни, зокрема до ст. 294 КПК України, запровадили судовий контроль, але їх застосування обмежене у часі.

Ключове значення Велика Палата надала п. 4 §2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII, який встановлює спеціальне правило дії закону в часі та виключає зворотну дію нових процесуальних положень щодо проваджень, розпочатих до 16 березня 2018 року.

ВП ВС зазначила, що співставляючи формулу дії кримінального процесуального закону у часі, визначену в ст. 5 КПК, із формулою, яка використана законодавцем у п. 4 §2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII, Велика Палата робить висновок про їх нетотожність.

Якщо в ст. 5 КПК йдеться про вчинення окремих процесуальних дій та прийняття окремих процесуальних рішень, то у п. 4 §2 «Прикінцеві положення»  Закону № 2147-VIII встановлено заборону застосування зворотної дії в часі до справ (кримінальних проваджень), стосовно яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР до введення в дію цих змін.

Суд наголосив: «Саме така відмінність у формулюванні правил зворотної дії закону у часі є визначальною».

Велика Палата звернула увагу, що законодавець у п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII застосував термін «справи», а не «процесуальні дії» чи «процесуальні рішення». Таке формулювання свідчить про намір законодавця визначити порядок застосування нового правового режиму не до окремих процесуальних актів, а до кримінального провадження загалом як цілісного правового явища.

Отже, Велика Палата дійшла висновку, що в кримінальному процесуальному законі визначено спеціальну норму (п. 4 §2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII) з приводу регулювання цього питання, і саме вона, а не загальна норма (ст. 5 КПК), має застосовуватися під час визначення правового режиму продовження строків досудового розслідування у справах, які були розпочаті до 16 березня 2018 року і об`єднані з кримінальними провадженнями щодо кримінальних правопорушень, відомості про які внесені до ЄРДР після 16 березня 2018 року.

Аналізуючи правову природу об’єднаного кримінального провадження, Велика Палата виходила з того, що таке об’єднання не створює нового провадження, а формує єдине провадження з одним процесуальним режимом.

ВП ВС зазначила: «об`єднання матеріалів кількох досудових розслідувань не породжує нового кримінального провадження…».

Суд звернув увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування в об’єднаному провадженні є день початку того провадження, яке було розпочато раніше. Водночас положення ч. 6 ст. 219 КПК України регулюють лише порядок обчислення строків, але не змінюють суб’єкта їх продовження.

Велика Палата наголосила, що інший підхід, а саме застосування різних правових режимів продовження строків досудового розслідування в межах одного об`єднаного кримінального провадження, суперечив би принципу процесуальної економії та призводив би до правової невизначеності. Такий підхід створював би ситуацію, за якої в одному провадженні одночасно діяли б два несумісні процесуальні порядки, що унеможливило б ефективне здійснення кримінального провадження.

Велика Палата також зробила висновок, що за умови об`єднання матеріалів кількох досудових розслідувань утворюється одне об`єднане кримінальне провадження, якому, відповідно, присвоюється номер того провадження, що було розпочато раніше, а тому й правовий режим у об`єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше. А тому у разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше.

Окремо Велика Палата проаналізувала попередню практику та дійшла висновку про необхідність відступу від позиції Об’єднаної палати ККС ВС від 31 жовтня 2022 року. Суд вказав, що такий підхід був заснований на надмірно широкому тлумаченні ст. 5 КПК України та не враховував спеціальні приписи перехідних положень Закону № 2147-VIII.

Враховуючи викладене, Велика Палата дійшла такого висновку щодо застосування норми права:

«Суб`єктом, уповноваженим продовжувати строк досудового розслідування, є прокурор або слідчий суддя залежно від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

У провадженнях, розпочатих до 16 березня 2018 року (до початку дії  Закону № 2147-VIII), коли діяла попередня редакція ст. 294 КПК, повноваження з продовження строків належать прокурору відповідного рівня. У провадженнях, відомості про які внесені вже після цієї дати, діє новий порядок, що передбачає необхідність звернення (у передбачених законом випадках) до слідчого судді.

У разі об`єднання кількох проваджень, де перше розпочате до 16 березня 2018 року (до початку дії Закону № 2147-VIII), продовження строків віднесено до компетенції прокурора, тоді як у випадках, коли перше провадження розпочато після цієї дати, такі повноваження належать і слідчому судді у передбачених випадках нової редакції ст. 294 КПК.

У тому разі, коли за часом початку першого з об`єднаних проваджень (що розпочато до 16 березня 2018 року) уповноваженим продовжувати строк досудового розслідування був прокурор, проте таку процесуальну дію вчинив слідчий суддя, то це не є таким порушенням норм процесуального права, що надалі може бути підставою для закриття такого провадження. Велика Палата такий висновок робить з огляду на те, що вчинення такої процесуальної дії слідчим суддею за формою і порядком надає більші гарантії дотримання прав та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні.»

Застосовуючи ці висновки до обставин справи, ВП встановила, що оскільки відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, у кримінальному провадженні, яке передано на Велику Палату було внесені до ЄРДР 19 жовтня 2017 року за № 42017101040000203, тобто до прийняття та набрання чинності Закону № 2147-VIII,продовження строку досудового розслідування належало до повноважень прокурора відповідного рівня.

Оскільки суди попередніх інстанцій цього не врахували та застосували неправильний підхід, їхні рішення визнано такими, що ухвалені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Велика Палата задовольнила касаційну скаргу прокурора, скасувала рішення судів попередніх інстанцій та призначила новий розгляд у суді першої інстанції.

Отже, ВП ВС відступила від попередньої практики та закріпила підхід, за яким у об’єднаних кримінальних провадженнях застосовується єдиний процесуальний режим, що визначається датою початку першого провадження, із пріоритетом спеціальних перехідних положень Закону № 2147-VIII.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.