ВП ВС: факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця встановлюється у цивільному суді

Питання юрисдикції справ про встановлення юридичних фактів, необхідних для реалізації соціальних гарантій членами сімей загиблих військовослужбовців, залишається важливим для судової практики в умовах військових  реалій. Особливо це стосується випадків, коли для отримання одноразової грошової допомоги необхідно підтвердити статус утриманця.

У справі № 308/17634/23 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання, чи підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства вимога про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця та чи свідчать заперечення органу влади про наявність спору про право.

Обставини справи

У жовтні 2023 року заявниця звернулася до суду в інтересах своєї малолітньої доньки із заявою про встановлення факту перебування дитини на утриманні її діда — військовослужбовця.

Дід дитини був призваний на військову службу у 2022 році та загинув під час виконання бойового завдання поблизу Соледара Донецької області. Заявниця зазначала, що її батько забезпечував онуку матеріально та фактично утримував її, а на підтвердження цього подала відповідні довідки, показання свідків та інші документи.

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця заявниця звернулася до органу військового управління, який повідомив, що для підтвердження статусу утриманця необхідно подати рішення суду про встановлення відповідного факту.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, вважаючи, що заявницею не доведено факт перебування дитини на утриманні загиблого. Апеляційний суд скасував це рішення, однак залишив заяву без розгляду, дійшовши висновку про наявність спору про право.

Заявниця подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

ВП ВС зазначила: «Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи».

Таким чином, суд підкреслив, що у таких справах суд не вирішує спір про право, а лише встановлює юридичний факт, який надалі дає особі можливість реалізувати передбачене законом право.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила: «… в розумінні статті 6 Конвенції судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції відповідно до статті 19 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України».

Фактично суд підтвердив, що законодавець прямо відніс такі справи до юрисдикції цивільних судів, а тому встановлення факту утримання не залежить від того, у яких правовідносинах надалі буде реалізовано відповідне право.

ВП ВС вказала: «Судове рішення про встановлення факту перебування особи на утриманні є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як утриманцю загиблого військовослужбовця».

При цьому Велика Палата підкреслила, що сама мета встановлення юридичного факту — отримання соціальної виплати не впливає на визначення судової юрисдикції.

Судом було зазначено: «Правова мета, задля якої заявник ініціює встановлення судом факту його перебування на утриманні померлого, не може впливати на судову юрисдикцію».

Окремо Велика Палата роз’яснила питання наявності спору про право.

ВП ВС: «На етапі встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні публічно-правовий спір між позивачем та суб'єктом владних повноважень ще не виник».

Суд підкреслив, що навіть заперечення органу влади щодо доведеності відповідного факту не означає наявності спору про право. Саме по собі посилання заінтересованої особи на наявність спору про право не робить розгляд заяви автоматично спірним.

Крім того, суд звернув увагу на процесуальний статус органу, який приймає документи для призначення допомоги.

Між заявником та суб'єктом призначення грошової допомоги не може бути спору, оскільки такий суб'єкт не є отримувачем допомоги.

Отже, суд дійшов висновку, що на стадії встановлення юридичного факту суд не вирішує питання про право на виплату, а лише створює процесуальну передумову для реалізації такого права.

У результаті Велика Палата дійшла висновку, що апеляційний суд помилково залишив заяву без розгляду.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію: факт перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця встановлюється у цивільному судочинстві в порядку окремого провадження, а заперечення органу влади саме по собі не свідчить про наявність спору про право.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.