В Раді обговорюють можливість заборони знесення МАФів та кіосків: чим це обгрунтовано

Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів проведе публічне обговорення проєкту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо захисту зайнятості та самозайнятості у сфері малого підприємництва (реєстр. № 15035 від 17.02.2026). Автором законопроєкту є особисто голова Комітету Галина Третьякова.

Центральним елементом законопроєкту є впровадження в Закон України «Про зайнятість населення» статті 26-2, в Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» нової статті 28-1 та в Закон  України «Про благоустрій населених пунктів» статті 34-1,  які фактично забороняють владі приймати рішення про припинення діяльності малого бізнесу без «належного економічного обґрунтування».

Відповідно до законопроєкту демонтаж тимчасової споруди можливий лише у трьох виключних випадках:

1) забезпечення оборони держави;

2) функціонування або захисту об’єктів критичної інфраструктури;

3) усунення реальної та безпосередньої загрози життю або здоров’ю людей.

Навіть якщо підстава є, влада зобов’язана провести «бюджетні обрахунки»: скільки податків втратить громада, скільки людей опиниться на вулиці та чи існують альтернативні шляхи досягнення мети без знесення об'єкта.

Демонтаж або примусове переміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності допускається виключно на підставі судового рішення,

Визнання тимчасової споруди самовільно встановленою, а також відсутність або припинення дії документів, що дають право на її розміщення, саме по собі не є підставою для її демонтаж.

Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, прийняті (вчинені) з порушенням вимог цієї статті, є незаконними та не підлягають виконанню.

Шкода, завдана суб’єкту господарювання внаслідок незаконного демонтажу або переміщення тимчасової споруди, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Прийняття вищезазначених рішень допускається виключно за умови проведення попередніх економічних, соціально-економічних та бюджетних обрахунків, які є невід’ємною частиною матеріалів до такого рішення та обов’язково включають:

 1) оцінку впливу рішення на кількість робочих місць та рівень самозайнятості;

2) оцінку втрат відповідного бюджету від можливого скорочення податкових та інших обов’язкових надходжень;

3) аналіз альтернативних способів досягнення мети рішення без припинення підприємницької діяльності або скорочення зайнятості.

У разі якщо рішення передбачає демонтаж, примусове переміщення, заміну або інше усунення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, орган, що приймає таке рішення, зобов’язаний забезпечити:

1) відшкодування витрат, пов’язаних із демонтажем, переміщенням, зберіганням та відновленням майна; або

2) надання альтернативного місця для здійснення підприємницької діяльності на умовах, не гірших за попередні.

Свою ініціативу ініціатори законопроєкту пояснюють тим, що на практиці органами державної влади та органами місцевого самоврядування системно ухвалюються рішення, наслідком яких стає позбавлення осіб роботи або джерела самозайнятості.

Особливо поширеними є рішення щодо демонтажу, примусового переміщення або іншого усунення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (малих архітектурних форм), які фактично призводять до одномоментної втрати робочих місць, знищення легальних форм самозайнятості та позбавлення осіб засобів до існування.

Йдеться не лише про абстрактні об’єкти підприємницької діяльності, а про реальні, повсякденні форми малого бізнесу, які забезпечують базові потреби громад та робочі місця для тисяч людей.

Це невеликі кав’ярні, які працюють з раннього ранку і до пізнього вечора, забезпечуючи людей кавою перед роботою або після важкого дня; точки продажу квітів, що створюють додатковий дохід для родин; кіоски з продажу продуктів харчування, у тому числі швидкого харчування; торговельні місця з реалізації продукції домашнього виробництва, консервації, овочів та фруктів; об’єкти, що забезпечують товари для догляду за домашніми тваринами; невеликі сімейні підприємства, які є єдиним джерелом доходу для домогосподарства.

У багатьох випадках такі об’єкти функціонують як єдине джерело доходу домогосподарства, забезпечують зайнятість для членів родини або найманих працівників та формують економічну активність на локальному рівні.

Їх усунення без належного правового врегулювання фактично означає втрату засобів до існування для конкретних людей, зростання безробіття та посилення соціальної напруги у територіальних громадах.

Такі рішення, як правило, приймаються без належної оцінки соціально-економічних наслідків, без аналізу впливу на зайнятість населення та без застосування альтернативних, менш обтяжливих для трудових прав заходів, що призводить до непропорційного втручання у право особи на працю та підприємницьку діяльність.

Чинне законодавство України не містить комплексних правових механізмів, які б: обмежували дискрецію органів публічної влади у прийнятті рішень, що призводять до втрати роботи або джерел самозайнятості; зобов’язували органи влади оцінювати вплив таких рішень на реалізацію трудових прав осіб; гарантували застосування компенсаційних, адаптаційних та реінтеграційних механізмів у разі вимушеної втрати зайнятості.

ГНЕУ вважає, що встановлення прямих законодавчих заборон на прийняття рішень органами державної влади не узгоджується з принципом розподілу влади і по суті є обмеженням їхніх конституційних повноважень (адже органи державної влади повинні діяти в межах законодавчо визначеної компетенції, а не бути обмеженими у праві приймати рішення в принципі).

Крім того, ГНЕУ вказує на використання у тексті законопроєкту нечітких формулювань («звуження», «втрата права»), які допускають різне тлумачення.

Також занепокоєння ГНЕУ викликає норма про те, що навіть відсутність документів на споруду не є приводом для її знесення без дотримання довгих процедур. фахівці вбачають у цьому лазівку для легалізації будь-якого незаконного об'єкта.

Ще один нюанс — «червоні лінії». Чинний закон забороняє будь-які споруди в межах дорожніх смуг. Новий проєкт цей момент ігнорує, створюючи колізію.

Також незрозумілим залишається механізм відшкодування шкоди. Проєкт обіцяє «повний обсяг», але не каже, звідки брати гроші та як оцінювати збитки.

Автор: Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.