Понад рік не з’являвся у військовій частині після лікування: суд призначив військовому понад 5 років ув’язнення
Хустський районний суд Закарпатської області розглянув кримінальне провадження щодо військовослужбовця, обвинуваченого у нез’явленні вчасно на військову службу без поважних причин в умовах воєнного стану. Суд дослідив обставини тривалої відсутності військовослужбовця після завершення лікування, надані стороною обвинувачення докази та доводи захисту щодо причин неповернення до військової частини.
Обставини справи № 309/260/26
Суд встановив, що військовослужбовець, який проходив військову службу за мобілізацією в особливий період та перебував у розпорядженні командира військової частини, після проходження лікування у комунальному некомерційному підприємстві «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров’я та медицини залежностей» не повернувся до місця постійної дислокації своєї військової частини.
Згідно з матеріалами провадження, лікування завершилося 31 травня 2024 року, однак військовослужбовець без дозволу командування та без поважних причин не прибув до військової частини. Відсутність тривала з 4 червня 2024 року до 27 жовтня 2025 року. У цей період він не виконував обов’язків військової служби та проводив час на власний розсуд.
У судовому засіданні обвинувачений визнав вину частково. Він пояснив, що проходив службу у військовій частині, брав участь у бойових діях та після отриманої травми голови лікувався в Ужгороді. Після виписки, за його словами, через погане самопочуття він не прибув до подальшого лікувального закладу та не повернувся до військової частини, а залишився вдома. При цьому він підтвердив, що не звертався по медичну допомогу, не перебував на лікуванні та усвідомлював свій обов’язок повернутися до місця служби. Командування військової частини про своє місцеперебування він не повідомляв.
Допитані у судовому засіданні військовослужбовці військової частини підтвердили, що обвинувачений проходив службу у складі механізованого батальйону, брав участь у бойових діях та після завершення лікування не прибув до місця служби. За фактом його відсутності проводилося службове розслідування.
Матеріали службового розслідування засвідчили, що під час перевірки особового складу було встановлено факт виписки військовослужбовця з лікувального закладу та його неприбуття до військової частини. Проведені пошукові заходи результатів не дали, а його місцеперебування тривалий час залишалося невідомим.
Також суд дослідив документи, які свідчили про відсутність будь-якого лікування або звернень обвинуваченого до медичних закладів після його виписки. Крім того, відповідно до висновку військово-лікарської комісії він був визнаний придатним до військової служби.
Що вирішив суд
Суд зазначив, що надані стороною обвинувачення докази є взаємопов’язаними та в сукупності підтверджують усі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини, передбачені статтею 91 КПК України.
Суд дійшов висновку, що всі докази були отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, а підстав для визнання їх недопустимими не встановлено. Досліджені докази суд визнав належними та допустимими, оскільки вони містять фактичні дані, пов’язані з предметом доказування, є узгодженими між собою та не викликають сумнівів щодо достовірності.
Щодо пояснень обвинуваченого про погане самопочуття як причину неповернення до військової частини суд зазначив, що такі доводи не підтверджені жодними медичними документами, а тому оцінюються критично.
На підставі досліджених доказів суд визнав доведеним факт нез’явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану та кваліфікував його дії за частиною 5 статті 407 КК України.
Суд також зазначив, що обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання, у справі не встановлено. При призначенні покарання враховано ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та служби, має задовільний стан здоров’я і є придатним до військової служби.
З урахуванням вимог статті 65 КК України суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та досягнення мети покарання можливі шляхом призначення покарання у межах санкції частини 5 статті 407 КК України у виді позбавлення волі.
Хустський районний суд визнав військовослужбовця винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, та призначив йому покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання суд постановив рахувати з 27 жовтня 2025 року. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд Закарпатської області.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
