Верховний Суд захистив право військовослужбовців на індексацію виплат: скарги військових частин на бюджетні труднощі відхилили

В українському адміністративному судочинстві питання дотримання процесуальних строків залишається одним із ключових у спорах громадян із державою, зокрема у справах щодо соціального захисту військовослужбовців. Верховний Суд продовжує формувати підхід до дотримання процесуальних строків у спорах громадян із державою. Чергову правову позицію з цього питання Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловив у постанові від 21 травня 2026 року у справі №200/3777/25, що стосувалася соціального захисту військовослужбовця.

Цей кейс стосується не лише питань виплати індексації, а й вкрай важливого питання: де проходить межа між об’єктивними труднощами державного органу та звичайною недбалістю.

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини, вимагаючи визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, а також компенсацію втрати доходів. Донецький окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.

Військова частина спробувала оскаржити це рішення, проте першу апеляційну скаргу повернули через несплату судового збору, а повторну подали лише через 48 днів після закінчення встановленого 30-денного строку на оскарження.

Військова частина стверджувала, що вжила всіх можливих заходів. Одразу після отримання рішення першої інстанції було направлено рапорт на виділення коштів, проте фінансування надійшло пізніше, після чого наступного ж дня було подано повторну скаргу. Відповідач вважав таку поведінку добросовісною.

Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження, зазначивши, що внутрішні процедури погодження коштів не є поважною причиною для пропуску строків суб’єктом владних повноважень.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення.

Критерії поважності причин пропуску строку

ВС послався на положення статті 121 та частини третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких поновлення процесуального строку можливе лише за наявності поважних причин.

При цьому, з урахуванням практики Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/32/20, наголошено, що такі причини повинні бути:

• реальними;
• об’єктивно непереборними;
• не пов’язаними з недбалістю чи неналежною організацією роботи сторони.

Умови повторного подання апеляційної скарги

Верховний Суд детально описав умови розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків у разі повторного звернення з апеляційною скаргою. Відповідна правова позиція сформована у постановах ВС від 24.07.2023 № 200/3692/21, від 07.09.2023 справа № 120/3679/22 та від 04.09.2024 справа № 520/30207/23.

Строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання скарги може бути поновлено лише за умови одночасного дотримання таких 5 критеріїв:

• Первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
• Повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження або упродовж розумного строку після отримання копії ухвали про повернення первісної скарги — без невиправданих затримок і зайвих зволікань.
• Скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації свого права: вжив усіх залежних від нього заходів для усунення недоліків, які стали підставою для повернення першої скарги. На момент повторного звернення ці недоліки фактично усунуто.
• Доведено, що повернення попередніх скарг відбулося з причин, які не залежали від волі скаржника, та обумовлені об'єктивними й непереборними обставинами, що унеможливили або значно утруднили вчасне звернення.
• Наявність таких об'єктивних і непереборних обставин підтверджено належними та допустимими доказами.

Сама по собі чинна ухвала про повернення першої апеляційної скарги не є автоматичною чи поважною підставою для безумовного поновлення строку при повторному поданні. Суди оцінюватимуть поведінку скаржника та причини пропуску в сукупності за вказаними критеріями.

Відсутність фінансування не є поважною причиною

Одним із ключових висновків постанови стала позиція Суду щодо неможливості виправдовувати пропуск строків відсутністю бюджетного фінансування.

Верховний Суд наголосив, що держава не може отримувати перевагу від недотримання правил, встановлених нею ж самою.

Суд зазначив, що організаційні труднощі державних органів, зокрема питання перерозподілу коштів між бюджетними рахунками, є внутрішніми адміністративними питаннями і не повинні впливати на право особи на доступ до правосуддя та принцип правової визначеності.

Верховний Суд підтвердив, що державні органи не мають процесуальних преференцій у судових спорах. Відсутність коштів у кошторисі чи внутрішні бюджетні процедури не можуть автоматично визнаватися поважною причиною для пропуску строків апеляційного оскарження.

Попри те, що військова частина повторно подала апеляційну скаргу одразу після отримання фінансування для сплати судового збору, загальна затримка після спливу процесуального строку становила 48 днів, що було визнано надмірним. Після завершення встановленого законом строку на оскарження особа має право розраховувати на остаточність судового рішення та стабільність свого правового становища.

Таким чином, організаційні чи бюрократичні труднощі державних органів не можуть перекладатися на учасників судового процесу та впливати на доступ до правосуддя і принцип правової визначеності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.