Рада проігнорувала права студентів та держслужбовців у новому законопроєкті про звільнення зі служби незаконно мобілізованих осіб

В українському правовому полі тривалий час існує парадоксальна ситуація: особа може мати законне право на відстрочку від мобілізації, однак у разі фактичного призову — навіть помилкового або здійсненого з порушеннями — чинне законодавство не передбачає чіткого механізму її звільнення зі служби.

Навіть в судовій площині позиції ВС зводяться до усталеного підходу щодо реалізації права на відстрочку, чи то за освітою, сімейними обставинами, або інвалідністю. Відстрочка вимагає активного і вчасного оформлення з боку громадянина. При цьому реалізація права на відстрочку можлива лише до моменту набуття статусу військовослужбовця, тобто до фактичного зарахування до списків особового складу військової частини після призову (Постанови ВС у справах № 280/6033/22, № 560/8238/22, № 520/7954/22).

Напередодні «Судово-юридична газета» писала, що у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, який має дати можливість звільнитися зі служби тим, хто на момент мобілізації мав підстави для відстрочки. Законопроєкт пропонує узгодити підстави для надання відстрочки від мобілізації, передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з підставами для звільнення з військової служби, визначеними статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Водночас, попри загальну логіку, документ містить низку обмежень, зокрема щодо заброньованих працівників і студентів, а також передбачає складну процедуру підтвердження права військовослужбовця на звільнення.

Передумови для законодавчої ініціативи

Чинне мобілізаційне законодавство та норми про проходження служби співіснують у стані правового конфлікту. Стаття 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає перелік осіб, які не підлягають призову. Однак, якщо така особа була мобілізована — добровільно, через незнання своїх прав або через процедурні порушення з боку ТЦК та СП — вона потрапляє у юридичну пастку.

Натомість стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», яка регулює підстави для звільнення з військової служби, є значно вужчою за перелік підстав для відстрочки. У результаті виникає правова колізія: військовослужбовець може мати об’єктивні сімейні обставини або стан здоров’я, які давали б йому право на відстрочку від мобілізації, однак після призову він не може звільнитися зі служби, оскільки закон прямо не передбачає такої підстави.

Запропоновані зміни

Законопроєкт пропонує доповнити перелік підстав для звільнення, а саме статтю 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» новими пунктами.

Підтвердження обставин на момент призову. Військовослужбовець отримує право на звільнення, якщо в установленому порядку буде підтверджено, що на момент його призову існували обставини, передбачені ст. 23 Закону про мобілізацію, тобто підстави для відстрочки.

Судове рішення. Пряма підстава для звільнення з’являється у разі набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано протиправним призов особи на військову службу.

Виключення для заброньованих, студентів та посадовців

Законопроєкт містить і перелік виключень. Закон пропонує дозволити звільнення за більшістю підстав ст. 23, окрім тих, що передбачені пунктами 1, 16, 19–24 частини першої та пунктами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме:

• Заброньовані працівники: якщо особа була заброньована на момент призову, але її все одно мобілізували, цей законопроєкт не дає їй права на звільнення за цією підставою.
• Держслужбовці та силовики: Певні категорії працівників державних органів та силових структур, також позбавлені права на звільнення через цей механізм.
• До групи виключення також потрапляють: Уповноважений ВРУ з прав людини, Голова та члени Рахункової палати, працівники органів військового управління, Міноборони, ЗСУ, СБУ, розвідки, Нацгвардії, ДПСУ, УДО та МВС, співробітники МЗС на дипломатичних посадах та посли, фахівці, які готують висновки до законопроєктів (юридична та наукова експертиза), а також IT-спеціалісти, що забезпечують кіберзахист Офісу Президента, ВРУ та Кабміну.
• Здобувачі освіти, які навчаються за денною або дуальною формою, докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури, наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь.

Тобто, фокус законопроєкту на звільнені зі служби осіб, які на момент призови мали соціально-гуманітарні підстави для відстрочки, такі як інвалідність, догляд, або сімейні обставини.

Важливі питання

Законопроєкт передбачає звільнення зі служби у разі підтвердження в установленому порядку обставин для відстрочки, проте не пояснює, хто саме і за якою процедурою має підтверджувати підстави для звільнення військовослужбовця — внутрішня комісія військової частини, ТЦК чи інший орган. Вочевидь, визначення чіткого механізму має відбуватися на рівні підзаконних актів Кабміну.

Залишається і проблема помилкової мобілізації заброньованих працівників або студентів із чинною відстрочкою. Судова практика часто фіксує випадки (справа № 460/12142/25, справа № 400/11496/24, справа №520/7954/22) коли таких осіб призивали, посилаючись на те, що документи про відстрочку нібито не були подані під час призову. Суди, здебільшого, визнають призов на військову службу протиправним, зобов’язуючи виключити особу зі списків особового складу військової частини. Проте таке відстоювання прав особами, що мали право на відстрочку, доволі тривале і фінансове затратне. Законопроєкт фактично не встановлює окремої процедури вирішення таких ситуацій, що може означати подальший розгляд таких спорів лише у судовому порядку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.